Лишайники (запам’ятай іншу назву - ліхенізовані гриби) - симбіотичні асоціації справжніх грибів з фотосинтезуючими організмами (водоростями та ціанобактеріями).
Іншими словами це можна зобразити так: гриби (мікобіонт) + водорості або ціанобактерії (фотобіонт або фікобіонт) = лишайники.
Користь від водоростей – забезпечення органічними речовинами (глюкоза – продукт реакції фотосинтезу).
Користь від грибів – забезпечення водою та мінеральними речовинами.
Наука, що вивчає лишайники – ліхенологія.
Талом (слань) – це тіло лишайника, не розділене на органи. За формою талому ці організми поділяються на три групи: накипні, листуваті та кущисті.
Зверни увагу на ті види, які виносяться на ЗНО. Запам’ятай, що кущисті лишайники мають вищий етап розвитку талому за рівнями його організації.
Основні типи мікроскопічної будови талому: гомеомерний та гетеромерний.
Гомеомерний талом – разом хаотично переплетені гіфи (нитки, які утворюють тіло гриба) + клітини водоростей.
Гетеромерний талом – окремо гіфи гриба, окремо клітини водоростей. У такому таломі водорості знаходяться в одному шарі, який називається гонідіальним (дивись малюнок нижче).
Прикріплюються лишайники до субстрату за допомогою ризоїдів – зібраними пучками гіфів на нижній частині талому.
Ці організми можуть мати різне забарвлення, яке залежить від наявності пігментів в оболонках гіфів. Чим більше світла у місці зростання лишайників, тим яскравіше вони мають забарвлення.
Способи розмноження:
Переважно лишайники розмножуються вегетативно – частинами свого талому. Статеве розмноження відбувається лише в грибів, що входять до складу лишайника.
Ізидії та соредії – «спеціальні» органи розмноження лишайників.
Ізидії – вирости верхньої кірки талому. Усередині цих виростів знаходяться клітини водоростей, оточені гіфами гриба. Ізидії відриваються від талому тваринами чи людиною.
Соредії формуються всередині лишайника - у гонідіальному шарі, в якому є водорості. Утворені соредії самостійно виштовхуються з лишайника (на малюнку позначено червоною стрілкою).
Потрапивши у сприятливе місце, ізидії та соредії формують нові лишайники.
Ріст лишайників повільний (від 1 до 8 мм на рік) відбувається за рахунок поділу клітин та збільшення їх розмірів. А ось живуть вони довго – від п’ятдесяти до декількох сотень років.
Лишайники ростуть у різних умовах освітлення та вологості, легко переносять перепади температур, можуть довго існувати без води. Характерною ознакою, що зумовлює виживання лишайників, є здатність швидко висихати. При висиханні процеси життєдіяльності, у тому числі фотосинтез, завмирають. Саме тому у такому стані вони з легкістю витримують умови навколишнього середовища. Під час дощу лишайники швидко поглинають воду і відновлюють свої функції.
Значення лишайників:
- 1) Біоіндикатори – види, за допомогою яких роблять висновок про стан довкілля. Лишайники – біоіндикатори чистого повітря. Ти рідко побачиш їх у великих містах, вони відсутні вздовж автошляхів.
- 2) Утворюють покрив на болотах у тундрі.
- 3) «Піонери рослинності» (для кращого розуміння цього процесу я зобразив ланцюжок перетворень): лишайники оселяються на гірських породах – лишайники сприяють вивітрюванню цих гірських порід – лишайники відмирають – утворюється гумус – з’являються нові рослини.
- 4) Є кормом для деяких тварин. Наприклад, кладонія оленяча (інші назви – «оленячий мох», ягель)
- 5) Людина теж вживає певні види лишайників: цетрарія ісландська, умбілікарія їстівна, аспіцилія їстівна («манна небесна»)
- 6) Із лишайників добувають спирт, лакмус, фарби, а також використовують у виготовленні ліків та парфумів.
