Займенник – частина мови, звісно – нобхідна, тобто, потрібно її вивчити!
Чудово, якщо учень знає, що таке займенник. Але дуже часто доводиться пояснювати, що це за звір такий).
Отже, займенник – це зазвичай маленьке слово, яке в реченні заміняє іменник, прикметник чи числівник, щоб не було зайвих повторів однакових слів.
Найпростіші займенники – особові.
У польській мові особових займенників є 9, тобто, на один більше, ніж в українській. Це перша особливість, яку слід запам’ятати. Для позначення третьої особи множини (вони) в польській мові є аж два займенники: «oni» i «one». Яка ж між ними різниця?
І тут ми знайомимося із ще однією особливістю польської мови: наявністю чоловічого особового роду. Тобто, наявність чоловіка-особи (тобто, людини чоловічої статі) кардинально змінює граматичну ситуацію в реченні. І це стосується не лише займенників)
Отже, якщо в групі, яку ми позначаємо як «вони» є хоча б один чоловік, ми повинні вживати змйменник «oni», якщо ж чоловіка нема, то – «one». Наведу приклади: студенти, учні, гості, сусіди, люди – «oni», бо серед цих груп обов’язково знайдеться хоч один чоловік. А жінки, діти (так-так, діти теж, хоч серед них може бути хлопчик; але слово «дитина» в польській мові належить до середнього роду, тому – one), тварини, рослини, предмети, поняття ітд. – one.
Інші особові займенники не є важкими, їх легко запам’ятати: ja, my, ty, wy, on, ona, ono.
Відмінювання польських займенників теж має певні особливості.
Так, для польської мови є притаманним вживання коротких форм займенників: mi (замість mnie), ci(замість tobie), сię (замість ciebie), go (замість jego), mu (замість jemu). Іноді це дуже збиває з пантелику, особливо при сприйманні швидкої мови на слух, але з часом ви звикнете)
Отже, коли ми вживаємо короткі форми займенників? У тих мовних ситуаціях, коли логічний наголос у реченні не падає на займенник (тобто, займенник не є важливим словом у реченні, а лише допоміжним). Наприклад: Kocham cię (тому що в цій ситуації співрозмовник звертається до конкретної людини, важливим словом, на яке падає логічний наголос є «kocham»; і навпаки, в реченні «Kochamciebie, a nie jego!» логічний наголос падає на займенники; співрозмовник наголошує КОГО САМЕ він любить, тому тут обов’язковим є вживання повної форми займенника. Також пам’ятайте, що короткою формою займенника ніколи не можна починати речення, на початку речення повинна стояти лише повна форма.
Після прийменника до займенника додаємо «n»: do niego (замість jego); dzięki niemu (dzięki niej) (замість jemu, jej); dla nich (замість ich). Таке ж правило маємо в українській мові, тому труднощів не повинно було б бути.
Відмінювання займенника «ja» не є важким: у всіх непрямих відмінках, крім орудного, маємо «mnie»: niema mnie w domu; daj mnie, a nie jej; pomyśl o mnie, а в орудному – «mną»: chodź ze mną. Коротка форма «mi» є лише в давальному відмінку: daj mi to!
Розглянемо відмінювання займенника «ty»: в родовому і знахідному відмінках маємо «ciebie» (коротка форма «cię»): szukam ciebie, kocham cię. В давальному «tobie» (коротка форма «ci»): wbrew tobie, damci. В орудному « tobą»: chcę być z tobą. В місцевому «tobie»: myślę o tobie.
Займенник «on» має форму «jego» (коротка «go»; після прийменника «niego») в родовому і знахідному відмінках: nima jego w szkole; nie pójdę bez niego; lubię go. В орудному і місцевому маємо «nim»: baw się z nim; myślimy o nim. В давальному – «jemu» (коротка форма «mu», після займенника «niemu»): daj muherbaty; daj to jemu, a nie Oli; dzięki niemu dostałam się tutaj.
Займенник «ona» має в родовому і давальному відмінках форму «jej» (після займенника «niej»), а в місцевому тільки «niej»: słucham jej, bez niej, damy jej, wbrew niej, myślę o niej.
В знахідному «ją», «nią», а в орудному тільки «nią»: kocha ją; uczę się z nią.
Займенник «ono» відміняється так само, як займенник «on» у всіх відмінках, окрім знахідного, де маємо форму «je»: kocham je. Таку ж саму форму «je» маємо в знахідному відмінку множини для займенника «one». І це, мабуть, найважчий момент при відмінюванні займенників! Тому прошу запам’ятати: To moje dziecko, kocham je! (Це моя дитина, я люблю її). To moje dzieci, kocham je! (Це мої діти, я люблю їх!).
І оскільки всі предмети, поняття, тварини, рослини – це «one» , то правильно тільки так: To fajneksiążki, czytam je. To moje psy, kocham je. To trudne zadania, napiszmy je. To śliczne róze, kup mi je!
Відмінювання інших займенників множини не є важким, тому окремо його розглядати не будемо.
І наостанок хочу зауважити, що, розмовляючи і пишучи польською мовою, слід обмежувати вживання особових займенників у називному відмінку.
У польській мові дієслова мають особові закінчення, саме вони вказують на особу, тому вживання особового займенника не є потрібним. В українській мові пропускаємо дієслова-зв’язки, а в польській мові натомість пропускаємо займенники. Наприклад, речення «Я вдома» польською звучатиме «jestem w domu», займенник «я» тут не потрібен.
Саме надмірне вживання займенників видає в польській мові іноземця, тож спробуйте уникати цієї помилки.
Бажаю вам успіхів у вивченні польської мови!
