Українська мова багата на виражальні засоби й можливості. І справа не тільки в лексичному різномаїтті, а й у граматичних і синтаксичних конструкціях.
Наприклад, існує п'ять способів передати ознаку предмета, явища чи будь-якого іншого об'єкта (назвемо його означуваним словом): узгоджене й неузгоджене означення, відокремлена прикладка, дієприкметниковий зворот, залежна частина складнопідрядного означального речення. Уміння розрізняти способи вираження означень допоможе учням правильно визначати частини мови і члени речення, правильно розставляти розділові знаки, а також сповна використовувати лінгвістичні можливості української мови у власному мовленні. Звичайно, ці знання знадобляться й на ЗНО чи НМТ. Зупинімося на перших двох видах означень.
Найпростіший спосіб передати ознаку предмета в українській мові, а отже, і найбільш уживаний, — це узгоджене означення. Воно виражається прикметником, займенником або дієприкметником і завжди має ті ж самі рід, число й відмінок, що й означуване слово. Наприклад, зелений чай (обидва слова вжито у Називному відмінку однини, мають показники чоловічого роду; означення виражене прикметником); на озелененій території (однина, жіночий рід, місцевий відмінок; означення — дієприкметник).
Таке означення набуває тих самих граматичних показників, що й означуване слово, ніби “узгоджує” їх з головним (означуваним) словом: зелене світло (середній рід, Н.в. одн.), зелені дерева (Н.в. множ.), зеленого парку (чол.р., Р.в., одн.), зеленої весни (жін.р., Р.в., одн.), зеленому саду (чол.р., Д.в., одн.) тощо.
Неузгоджене означення утворюється за допомогою незмінюваної частини мови для передачі якості об'єкта зі словом, якому вона, якість, належить: гра наввипередки. У наведеному словосполученні ознаку іменника гра виражає прислівник наввипередки
(гра яка? — наввипередки). Оскільки прислівник — це незмінювана частина мови, тобто взагалі не має показників роду, числа, відмінка, то й поєднується в словосполучення способом прилягання й виконує роль неузгодженого означення. Наприклад, стежка вниз, дорога навпростець і под.
Важливо пам'ятати, що синтаксичну роль означення таке слово виконує лише в тому випадку, коли залежить від іменної частини мови, а не дієслова. Порівняймо: гра (яка?) наввипередки і грати (як?) наввипередки. У другому випадку прислівник виконує роль обставини способу дії, бо стосується дієслова. Нагадаємо, що в реченні дієслово-присудок може бути поширеним обставиною чи додатком (або кількома такими другорядними членами речення, тобто однорідними), а от підмет може бути поширеним тільки означенням.
Також неузгоджене означення може виражатися іменником й інфінітивом. Узагалі, початкова форма дієслова — інфінітив — може виконувати будь-яку синтаксичну роль. У випадку, коли ця частина мови стосується іменника і відповідає на питання який?, то це означення: Бажання (яке?) відпочити псує мої плани. Такі поєднання можна розпізнати, якщо правильно відстежити зв'язок слів у реченні шляхом постановки питання від головних членів речення до залежних.
Необхідність пити рухала стадо до низин.
(що?) необхідність (що робила?) рухала — підмет і присудок відповідно;
необхідність (яка?) пити — означення;
рухала (кого?, що) стадо — додаток;
рухала (куди?) до низин — обставина.
Серед іспитових питань трапляються також такі приклади неузгоджених інфінітивних означень, як-от: уміння мовчати, талант слухати, можливість запитати, прохання записати і т.д.
Ще один варіант неузгодженого означення — це поєднання іменника з прийменником, яке можна легко перебудувати на прикметникове означення. Наприклад, чай із малини = малиновий чай; спідниця в клітинку = клітинчата /картата спідниця, квіти червоного кольору = червоні квіти. Відповідно,такі поєднання у реченні виконують синтаксичну роль означення, а не додатка.
Отже, означення в українській мові можуть бути узгодженими й неузгодженими. Щоб правильно визначити цей член речення, потрібно правильно простежити зв'язок слів у реченні, ставлячи питання від головних до залежних слів у реченні. Бажаємо удачі!
