«Мікрохвильова піч». Мабуть, у кожного вдома знайдеться мікрохвильова піч. Проте не всі знають, що за допомогою мікрохвильової печі можна виміряти швидкість світла, адже у ній утворюються стоячі хвилі. Ці хвилі прогрівають їжу у тих місцях, де максимальною є їхня амплітуда. Якби в мікрохвильовці не було столика, що обертається, то їжа прогрівалась би нерівномірно, а лише в місцях з найбільшою амплітудою стоячих хвиль, адже в цих місцях є максимальною напруженість електричного поля мікрохвиль, що «змушує» дипольні молекули, які є в їжі, швидко обертатися, а тому нагріватись їжі.
Щоб визначити швидкість світла за допомогою мікрохвильової печі, необхідно вийняти з неї столик, що обертається, та на кілька десятків секунд поставити у піч шоколадку чи сир. Оскільки немає обертового столика, то шоколадка розплавиться лише в місцях максимуму хвиль. Вийнявши шоколадку з печі, виміряємо відстань d між сусідніми місцями, в яких розплавилась шоколадка. Ця відстань дорівнює половині довжини хвилі.
Як видно з фото, d ≈ 6 см. Тоді довжина хвилі λ=2d=0,12 м. Своєю чергою, частота хвилі вказана на задній стінці мікрохвильової печі: ν=2450 МГц =24,5•10⁸ Гц. Тоді швидкість світла визначимо за формулою: с= λν = 2,94•10⁸ м/с. Як бачимо, похибка порядку 2%.
«Паперові кільця та палка». Зі звичайного паперу (офісного А4 чи із зошита) вирізаємо два паперові кільця та підвішуємо на них тонку (до 2 см в діаметрі) дерев’яну палку. Бажано, щоб палка була довгою (до 1 м довжини). Маса палки повинна бути такою, щоб не порвались паперові кільця під її вагою.
Штативи використовувати необов’язково – паперові кільця можна просто тримати в руках. Дослід полягає в тому, що посередині палки наносять різкий удар твердим предметом (металевою трубою чи товстою палкою, яка значно товстіша за підвішену на кільцях палку). Перед цим глядачів можна запитати, що на їхню думку відбудеться? Більшість скажуть, що порвуться паперові кільця. Однак так не відбудеться: якщо удар був нанесений різко, то паперові кільця залишаться цілими, а ось дерев’яна палка трісне на двоє у місці нанесення удару. Цей дослід доволі ефектно демонструє у дії перший закон Ньютона.
«Чорно-біле бачення». Якщо ви шукаєте яскравих вражень та хочете здивувати гостей, то ця ідея для вас. Придбати вам потрібно лише якісні світофільтри (рекомендовано жовтого кольору), якими можна щільно обклеїти електричні лампочки у вашій кімнаті. Лампочка випромінює біле світло, яке, як відомо, складається зі всіх кольорів веселки. Якщо ж лампочку обклеїти жовтим світофільтром, то він пропускатиме лише жовте світло. Зайшовши в таку кімнату, ви отримаєте незабутні емоції, адже у вас «зникне» кольорове бачення – все, що ви навколо бачитимете буде чорно-білим. Пов’язано це із тим, що кімната стане освітленою монохроматичним світлом. Проте постійно жити в такій кімнаті не бажано, адже наші очі краще сприймають денне світло.
«Левітація». Шляхом електризації тертям слід зарядити металевий диск (на відео – тарілку з алюмінієвої фольги). До диску можна прикріпити, наприклад, пластиковий стаканчик. Пластмаса є діелектриком, а тому заряди з диску не стечуть на ваше тіло, коли ви візьмете рукою диск за стаканчик. Після цього киньте на заряджений диск невеликий кусочок «ялинкового дощику». Ялинковий дощик набуде заряду того ж знаку, що і заряд диску, в результаті чого «дощик» відштовхуватиметься від диску. А оскільки, маса дощику є незначною, то сила електростатичного відштовхування зможе скомпенсувати силу тяжіння і ялинковий дощик «зависне» у повітрі.
