Перш за все ми розберемося із ТОП-6 міфами, якими обросло власне висловлення за усі ці довгі роки існування ЗНО. Кожен другий учень перебуває під впливом тих чи інших вигадок, які ускладнюють і без того напружений внутрішній стан майбутнього студента.
Отже, відповідаю на ТОП-6 міфів та легенд, які зустрічаються найчастіше:
1) "Приклад з літератури є обов'язковим"
Це не так! ЗНО - серйозний іспит, тому усе прозоро і чітко прописано та регламентовано. Вимоги до твору не ховають - всі вони розміщені у кожному тестовому зошиті. Якщо вчитатися, то можна побачити таке: "приклад із літератури чи інших видів мистецтва". Формулювання "лише/тільки/обов'язково приклад з літератури" відсутнє. Отже, прикладом легко може стати кіно, музика тощо.
2) "Треба писати приклади тільки з української літератури"
Знову ж таки, у попередньому пункті ми дослідили цитату безпосередньо із тестового зошита. Жодного уточнення щодо "національності" літератури. Крім того, не забуваймо, що власне висловлення - це завдання з мови, а не з літератури, тому допускається художній твір будь-якої країни.
3) "Не можна брати банальні приклади, за це бали не додають"
Немає жодних обмежень чи списків "заборонених" творів, обирайте будь-який, головне, щоб він підходив за змістом.
4) "Спочатку обов'язково треба написати приклад з мистецтва, а другим має бути приклад з історії"
Жодних вимог до послідовності прикладів немає: перший аргумент можна проілюструвати прикладом з історії, а другий - прикладом із кіно, наприклад.
Більше того: один приклад має бути з мистецтва, інший - або з історії, або із суспільного життя, або із власного життя. Звісно, останній приклад написати найлегше. Вважайте, що це такий собі подаруночок від авторів ЗНО.
5) "Якщо із грамотністю в мене погано, то шансів написати твір нема"
У жодному разі ні. Оцінка складається із багатьох елементів, і знання правопису, пунктуації - лише один із них. Все ж 12 з 20 балів виставляють за тезу, аргументи, приклади, висновок, зміст, логічність - отже, більшість залежить від структури, тобто нашого вміння просто прочитати і виконати вимоги, написані у зошиті. Інші 8 балів - для пунктуації, стилістики, граматики і так далі. Крім того, пам'ятайте, що одна помилка не означає зняття цілого балу. У ЗНО працює досить сприятлива для абітурієнтів "накопичувальна" система, коли треба зібрати певну кількість помилок, щоб знявся один бал.
6) "Якщо моя думка не сподобається перевіряльнику, знизять бали"
Це власне висловлення, тому значення має саме наша думка. Головна вимога - правильно доводити свою позицію, а вже яка вона - не так важливо.
Крім того, оцінка за власне висловлення - результат роботи кількох викладачів. Це забезпечує незалежність та об'єктивність іспиту.
Все, з міфами розібралися, тож можемо йти далі.
Мабуть, найбільшою проблемою для абітурієнтів є написання прикладу з літератури. Звісно, найперша на найбільш слушна порада - практика. Регулярне написання творів на якомога складніші теми значно покращує вміння швидко зорієнтуватися у, здавалося б, безвихідних ситуаціях.
Які ще поради для написання прикладу з літератури?
1. Якщо складно підбирати потрібний твір до своєї тези чи аргументів, візьміть за звичку спочатку виписати усі твори, які бодай якось пов'язані із потрібною темою, і вже потім під готовий приклад формулювати аргумент чи навіть тезу.
Може навіть виявитися, що вам буде легше довести протилежну думку, але що не зробиш заради гарного іспиту.
2. Щоб у голові знайшлися приклади, вони спершу мають там хоча б з'явитися. Тому раджу читати твори (а не їх перекази!) та обговорювати із репетитором найголовніші проблеми, порушені в сюжеті. Якщо ви складаєте ще й літературу, вам пощастило.
Буде чудово, якщо ваш викладач буде не просто перевіряти знання послідовності подій та "хрестоматійної" проблематики, а ще й буде розвертати твір по-своєму, пов'язувати його із життям, проговорювати усі непомітні (на перший погляд) моменти.
Головне - навчитися не залежати від готових аналізів творів. Відчувши твір, ви можете в будь-який момент "розвернути" його так, як це не зробить жоден готовий аналіз із мережі.
3. Тренуючи своє вміння писати власне висловлення, обирайте нетипові теми, які змушують подивитися на якісь моменти з різних боків і спонукають шукати цікаві приклади. Викладач може розробити свій "банк" тем для творів. Наприклад, після банального "Як треба ставитися до поразок?" можна написати протилежну тему ("Як слід поводитися переможцю?"). Буває й таке: "Як треба ставитися до грошей?". Це справді тренує та загартовує.
4. Прочитавши якийсь твір, складіть список основних проблем, порушених автором. Можна зробити по-іншому - написати список найпопулярніших тем ВВ (кохання та зрада, технології, спілкування, освіта) та скласти орієнтовний перелік творів, на які можна посилатися.
5. Раджу мати хоча б одного улюбленого письменника. Його творчість та історія успіху легко "охоплять" більшість тем!
Отже, власне висловлення - це не так страшно, як здається на перший погляд. Завчасна підготовка та належна практика обов'язково принесуть свої плоди!
