Викладання імперативної (наказової) форми дієслова в турецькій мові.

Оскільки імператив в турецькій мові носить складний характер для розуміння, то викладання імперативу (наказової форми дієслова) необхідно проводити в декілька етапів: спочатку надається невеликий простий об’єм граматичних правил та кожного наступного уроку попередня інформація доповнюється новими правилами та деталями, збільшуючи уяву студента про наказові дієслова та їх вживання. Таким чином, викладання здійснюється по принципу важливості та вживаності правил в повсякденному житті.

Імператив – це наказовий спосіб дієслова, метою вживання якого є надання наказу, прохання. Імперативна форма дієслова не вживається для першої особи в однині (Ben– «Я») та першої особи в множині (Biz– «Ми»).

Повна картина імперативної (наказової) форми дієслова має наступний схематичний характер:

(+) позитивна форма; (-) негативна форма;

Викладаючи турецьку мову з початкового етапу до експертного рівня, ми завжди починаємо викладання з найбільш поширеніших граматичних правил, що використовуються в повсякденному житті. Наш досвід показує, що викладання всіх варіацій форм імперативу впродовж одного уроку та здійснення належної практики у використанні, збиває студента з пантелику та уповільнює сприйняття граматичного матеріалу.

З метою запобігання плутанини у сприйнятті матеріалу та належному використанні граматичних правил, ми використовуємо наступну систему в навчанні: після викладання таких граматичних розділів, як займенники, звороти, прості питання, прийменники, родовий відмінок та теперішній тривалий час (про правильний порядок граматичного матеріалу див. Статтю 1. «Правильний порядок подання навчального матеріалу з вивчення Турецької мови для початківців з метою швидкого та ефективного засвоєння.»), ми розпочинаємо викладання імперативу тільки для другої особи в однині -  Sen(Ти).

Саме після вивчення інфінітивної форми дієслова та теперішнього тривалого часу студентові буде якнайкраще зрозуміло використання наказової форми дієслова  для займенника Sen(Ти):

Після цього ми продовжуємо викладати загальну граматику далі в звичайному порядку, таку як особисті займенники, присвійний суфікс для особистих займенників (мій, твій, їх…), родовий відмінок у присвійній формі. І тільки після цього можна надавати студентові новий розділ імперативу - Siz(Ви):

Таким чином, дотримуючись даного порядку у викладанні, ми чітко визначаємо пріоритет щодо найуживаніших граматичних правил у повсякденному житті.

Після імперативу для займенника Siz(Ви) ми розпочинаємо вивчення нового граматичного матеріалу, такого як минулий простий час, прийменник «З», власний суфікс для особистих займенників в теперішньому та минулому часі, майбутній простий час, сполучники «і… і…» та «ні… ні…» (“hem…,ne…”; “de…”; “ya….”), пряма мова, форма герундію «прийменник «для» + інфінітивна форма дієслова» (“-mekiçin”), порівняльний ступінь «більше ніж», «стільки ж, скільки» (“den daha”; “kadar”), суфікси, що створюють прикметники (-lı -li -lu –lü; -sız -siz -suz –süz), й тільки після такого об’ємного граматичного матеріалу ми розпочинаємо вивчати останній найважчий блок наказової форми дієслова для таких займенників як - O(Він, вона, воно) та Onlar (Вони):

Таким чином, незважаючи на складні найменування граматичних розділів, ми продемонстрували найбільш оптимальний порядок вивчення граматичного матеріалу разом із поетапним вивченням розділів наказової форми дієслова, при якому сприймання матеріалу для студента буде легким та більш продуктивним.

Якщо ж знехтувати таким порядком у вивченні імперативу та осягнути весь розділ одноразово, то виникнуть дуже складні проблеми у студентів із розпізнаванням певних суфіксів, які так поширено використовуються в турецькій мові. Наприклад, імперативна форма суфіксу для займенника O(Він, вона, воно) – «-sın -sin -sun –sün» така ж сама як для власного суфікса особистого займенника Sen(Ти) – «-sın -sin -sun –sün», проте значення при вживанні та перекладі кардинально різні.

На нашу думку, якщо впровадити викладання імперативу, наказової форми дієслова, не поетапно, а одразу одним розділом, то практика показує, що студент заплутається в усвідомленні та використанні суфіксів між імперативом для займенника O(Він, вона, воно) та особовим суфіксом займенника Sen(Ти): суфікс однаковий, а значення різне.

У висновку необхідно зазначити, що поетапне вивчення імперативу по-перше, збільшить швидкість у сприйнятті та вивчення граматичного матеріалу з турецької мови, й по-друге, набагато покращить продуктивність засвоєння матеріалу для студента.