Усе про відмінювання іменників в українській мові

Відмінки в українській мові

В українській мові є сім відмінків: називний, родовий, давальний, знахідний, орудний, місцевий та кличний. Відмінки визначаються за питаннями.

Розуміння відмінків та їхнє правильне використання дає змогу побудувати граматично правильні речення.

Називний відмінок іменників

Називний відмінок є прямим, на відміну від усіх інших. Він вживається без прийменників. Розглянемо речення:

• «Слово – це зброя».

Іменник «слово» вжито в називному відмінку. Він є підметом, діячем речення.

Родовий відмінок іменників

Функція родового відмінка – виражати значення іменника як об’єкта дії. Розглянемо речення:

• Немає ніжнішого слова, ніж слово «мама».

У цьому речення до іменника «слова» ставиться запитання від присудка «немає» – «немає чого?». Іменник вжито в родовому відмінку, у реченні виконує роль додатка.

Давальний відмінок іменників

Давальний відмінок позначає предмет або об’єкт, заради якого дія здійснюється. Розглянемо речення:

• Привітному слову кожна пташка радіє.

До іменника «слову» ставиться запитання від присудка «радіє» – «радіє чому?». Іменник вжито в давальному відмінку, у реченні він виконує роль додатка.

Знахідний відмінок іменників

Знахідний відмінок позначає іменник як об’єкт дії.

Розглянемо речення:

• Леся Українка невтомно плекала слово.

До іменника «слово» ставиться запитання від присудка «плекала» – «плекала що?». Іменник вжито в знахідному відмінку, у реченні він виконує роль додатка.

Для іменників неістот знахідний відмінок збігається за формою із називним. Тому, щоб не помилитися, потрібно ставити пару запитань – кого? що?

Орудний відмінок іменників

Орудний відмінок вживається для позначення засобу або способу дії.

Розглянемо речення:

• І словом можна перемогти.

До іменника «словом» ставиться запитання від присудка «можна» – «можна чим?». Іменник вжито в орудному відмінку.

Місцевий відмінок іменників

Місцевий відмінок завжди вживається з прийменниками «у», «на», «по», «об». Він вказує на місце дії.

Розглянемо речення:

• У слові акумульовано всю красу мови.

До іменника «слові» ставиться запитання від присудка «акумульовано» – «акумульовано в чому?». У реченні разом із прийменником виконує роль обставини.

Кличний відмінок іменників

Кличний відмінок використовується у звертаннях.

Розглянемо речення:

• «Слово, моя ти єдина зброя» – писала Леся Українка.

У цьому реченні функція іменника «слово» – називати того, до кого адресовано мовлення.

Відміни іменників VS Відмінки іменників

Відміни іменників – це категорія класифікації іменників за типами відмінювання. А відмінки – це категорія, що показує граматичну функцію іменників у реченні. В українській мові 7 відмінків, а відмін – 4.

За відмінковим закінченням та характером кінцевого приголосного основи іменник відносять до однієї із чотирьох відмін. Але є і іменники, які до жодної відміни не належать. Насамперед це незмінювані іменники, тому що в них немає словозміни й немає потреби їх уналежнювати до певної відміни. Наприклад:

• Поні;
• Таксі;
• Журі.

Запам’ятайте, що іменник «пальто» в українській мові є змінюваним і належить до другої відміни.

І відміна іменників

До першої відміни належать:

• Іменники жіночого роду з кінцевим -а, -я (наприклад, «мама», «книга»);
• Деякі чоловічі іменники, що мають ті ж закінчення (наприклад, «Ілля», «суддя»).

Ці іменники в непрямих відмінках мають майже ідентичні закінчення. Єдине, чим вони відрізняються – позначення на письмі. Адже у звуковому вияві – це ті самі закінчення (крім орудного відмінка). Пересвідчимося на прикладах відмінювання іменників І відміни.

Закінчення залежить від крайнього приголосного в основі слова. Слова на твердий приголосний мають один зразок відмінювання, на м’який приголосний – другий, на шиплячий – третій. Тому іменники першої відміни також поділяються на три групи:

1. М’яка група – іменники, основа яких закінчується на м’який приголосний (суддя, зоря).
2. Тверда група – іменники, основа яких закінчується на твердий (але не шиплячий) приголосний (Микола, робота).
3. Мішана група – іменники, основа яких закінчується на шиплячий приголосний (вельможа, душа).

II відміна іменників

До другої відміни відносять іменники:

• Чоловічого роду на твердий, м’який і мішаний приголосний із нульовим закінченням та закінченням -о (наприклад, «стіл», «кінь», «дядько»);
• середнього роду на -о, -е, -я (наприклад, «вікно», «море», «ледащо»).

Як і в іменників першої відміни, є незначне відхилення в позначенні на письмі закінчень, залежно від кінцевого приголосного основи. Тому іменники другої відміни також поділяються на тверду, м’яку й мішану групи.

До твердої групи будуть належати іменники чоловічого та середнього роду з кінцевим твердим приголосним (крім шиплячого). У них має бути або нульове закінчення, або закінчення -о.

До м’якої групи належать іменники чоловічого та середнього роду з кінцевим м’яким приголосним. Закінчення – нульове або -е, -я.

До мішаної групи належать іменники, які закінчуються на шиплячий із закінченням -е або нульовим.

III відміна іменників

Третя відміна охоплює іменники жіночого роду, які в називному відмінку одними мають нульове закінчення (паморозь, здобич) + іменник «мати». В іменника «мати» окремий тип відмінювання, тому що під час його словозміни з’являється суфікс -ер-, чого немає в інших іменниках.

Іменники, що належать до третьої відміни, не поділяються на групи.

IV відміна іменників

Четверта відміна об’єднує невелику групу іменників середнього роду на -а, -я, у яких під час словозміни з’являється суфікс -ат-, -ят- або -ен- (ведмежа, каченя, ім’я).

Іменники IV відміни так само не поділяються на групи.

Щоби краще розібратися з відмінками та відмінами іменників, запам’ятати закінчення кожної з трьох груп, важливо багато практикуватися. Якщо ви не на 100 % зрозуміли цей матеріал, варто вчасно звернутися по допомогу до репетитора з української мови.

Учитель дізнається про складнощі, які у вас виникають, щоби з урахуванням цього вибудувати процес навчання. З педагогом можна легко підготуватися до наступного уроку, контрольної та НМТ (адже НМТ з української мови є обов’язковим для всіх абітурієнтів).

Знайти репетитора з української мови або іншої дисципліни можна на сайті BUKI.