Шкільна програма з української мови передбачає вивчення важливої теми – вживання апострофа у звичайних словах та словах іншомовного походження. На ЗНО та НМТ у завданнях на визначення апострофа в школярів часто виникають труднощі, попри невелику кількість правил та виключень, які вивчають на уроках ще з 5 класу.
Зібрали для вас усе, що потрібно знати про апостроф: визначення та походження, основні правила та винятки, а також приклади слів з апострофом, у яких досить часто допускають помилки на тестах. Цей матеріал допоможе вам краще зрозуміти тему й нарешті запам’ятати, як правильно писати – морквяний чи моркв’яний?
Спробуйте додаткові заняття з репетитором з української мови, якщо вам потрібно краще вивчити певну тему або підготуватися до складання вступних іспитів. Список викладачів з усієї України ви знайдете тут.
Що таке апостроф?
Апостроф – це спеціальний нелітерний орфографічний знак, який в українській мові використовується для відокремлення йотованих голосних літер від попередніх губних приголосних. Апостроф не позначає звука. З грецької він перекладається як кривий, зігнутий, звернений.
Апостроф з’явився в українській внаслідок етимологічних змін у словах та фонетичних процесах. У стародавній українській мові (староруській) не було апострофа, але із часом він почав використовуватися для позначення втрати приголосних звуків.
Однією з причин виникнення апострофа є процес зміни фонетики мови. У деяких словах приголосний звук, який раніше був м’яким (йотованим), поступово ставав твердим приголосним. Апостроф був введений для позначення цієї зміни вимови та втрати м’якості звуку. Наприклад, слово «в’язати» раніше вимовлялося як «віязати», з м’яким звуком «й», але із часом «й» втратила свою м’якість і стала твердою. Апостроф допомагає вказати на те, що вимова змінилася, але м’якість звуку збереглася у формі письма.
Крім того, апостроф також використовується для позначення злиття двох приголосних звуків у один. Наприклад, слово «п’ять» має 2 приголосні «п» та «й», які вимовляються разом без паузи. Апостроф позначає це злиття і допомагає зберегти правильну вимову слова.
Отже, апостроф з’явився в українській мові як пунктуаційний знак, що вказує на фонетичні та морфологічні зміни в словах та сприяє збереженню правильної вимови та розумінню слів.
Читайте також: Як перестати прокрастинувати: поради та корисні додатки
Правила вживання апострофа
Слова з апострофом в українській мові трапляються досить часто. Щоби точно знати, у якому слові потрібно ставити апостроф, а в якому ні, варто запам’ятати основні правила вживання апострофа та винятки.
Апостроф перед Я, Ю, Є, Ї
В українській мові апостроф можна ставити тільки перед літерами я, ю, є, ї. Використання цього знаку вказує на те, що літери разом позначають 2 звуки, а попередній приголосний вимовляється твердо: йа, йу, йе, йі. Наприклад, м’яч. У цьому слові м є твердою приголосною, а ‘я позначає звук йа.
Ось кілька основних правил написання апострофа перед я, ю, є, ї:
|
Пишемо з апострофом, якщо: |
Пишемо без апострофа, якщо: |
|
У слові перед літерами я, ю, є, ї стоять букви, що позначають губні приголосні: б, п, в, м, ф. б’ють, п’ять, в’язати, м’язистий, тім’я, м’який |
Перед літерами, що позначають губні приголосні (б, п, в, м, ф), є інша буква, що позначає приголосну. морквяний, святковий, тьмяний, мавпячий, дзвякнути, різдвяний |
|
У слові перед літерами я, ю, є, ї стоїть р, яка позначає тверду приголосну, а також голосна літера. пір’їнка, сурм’яний, кар’єр, Мар’яна, бур’ян, сузір’я, матір’ю |
Якщо в слові є буква р, яка позначає м’який приголосний. рядно, буряк, зоря, гарячий |
|
В усіх похідних слова Лук’ян, ставимо апостроф після к. Лук’янівка, Лук’янівський, Лук’янова |
|
|
Ставимо апостроф у словах, що мають префікси, які закінчуються твердим приголосним. зв’язок, під’їзд, розм’якшений, підв’язувати |
|
|
У складних словах, які закінчуються на твердий приголосний, після першої частини також стоїть апостроф. пан’європейський, Мін’юст, дит’ясла За старим правописом слова пів яблука та пів яхти також писалися з апострофом, проте за новими правилами тепер пишемо їх окремо. |
Апостроф у географічних назвах: основні правила
Ставимо апостроф: після губних, задньоязикових, букви р і префіксів на приголосну – П’ятигорськ, Григор’єво, Дем’янськ.
Не ставимо апостроф: коли букви я і ю сполучають м’який або пом’якшений приголосний із буквами а й у – Рязань, Грюково, Рюмін.
Також варто запам’ятати, що перед сполученням йо апостроф ніколи не ставиться: Воробйово, Муравйово.
Слова іншомовного походження з апострофом
У словах іншомовного походження апостроф потрібно ставити не тільки після б, п, в, м, ф, а й після букв г, к, х, ж, ч, ш, якщо далі чується звук й. Наприклад: бар’єр, Х’юстон, комп’ютер, ад’ютант, миш’як, ін’єкція, Рив’єра, к’янті, прем’єр, кар’єра.
Проте, апостроф ми не ставимо, якщо ці букви позначають пом’якшення попереднього приголосного: педикюр, рюкзак, бюрократ, пюре, фюзеляж, Гюго, Мюллер, рюш.
Читайте також: Як написати ідеальний твір з української мови на ЗНО?
Правопис слів з апострофом
Зверніть увагу на словосполучення МаВПа БуФ. Це спеціальна мнемонічна фраза, яка допомагає запам’ятати, коли варто ставити апостроф у словах. Після всіх виділених великих літер завжди ставимо апостроф перед я, ю, є, ї.
Зібрали для вас добірку поширених слів з апострофом, які трапляються в ЗНО та НМТ з української мови:
Ад’ютантний, без’ядерний, безриб’я, в’язати, Валер’ян, в’ялий, дев’ятиградусний, двох’ярусний, жаб’ячий, з’ясовувати, зім’ятий, запам’ятовувати, зв’язка, зів’ялий, знічев’я, з’юрмлений, злопам’ятний, м’ята, м’ясо, м’язистий, м’якшати, марнослів’я, надхмар’я, над’яскравий, над’їсти, кав’ярня, кур’єр, кам’яний, коров’ячий, інтерв’ю, львів’янин, любов’ю, лев’яча, ластів’ята, об’єднати, обв’язка, об’їдати, об’їздний, обов’язково, об’єкт, об’єктивний, об’їдки, прем’єр, подвір’я, під’їхати, п’ятнадцять, п’єдестал, пам’ятний, підв’ялити, пір’їна, пуп’янок, полум’я, п’ята, реп’ях, риб’ячий, розв’ючувати, розм’якшити, роз’їхатися, розв’язок, роз’яснення, сором’язливий, слов’яни, солов’їний, сурм’яний, солом’яний, сухом’ятка, слов’янофіл, трьох’ярусний, трав’янистий, харків’янин, хлоп’ята, чотирьох’ядерний, черв’як, уп’ятьох.
Вивчення української мови та літератури змалечку впливає на культурний, освітній, інтелектуальний та соціальний розвиток особистості. Для того, щоби вона давалася легко, потрібно знайти правильний підхід до занять та цікаву програму з інтерактивними вправами, наочними прикладами та завданнями.
На практиці давно доведено, що додаткові заняття з репетитором сприяють кращому вивченню предметів шкільної програми, особливо, якщо вони проходять в індивідуальному форматі. Якщо вам також потрібно покращити знання з певного предмета або підготуватися до складання іспитів із математики, української та англійської мови, історії, фізики, біології та інших дисциплін, знайдіть власного викладача на сайті БУКІ. Просто оберіть предмет та вчителя, заповніть заявку та чекайте, коли репетитор зв’яжеться з вами, і ви зможете почати навчання.
