Віталій Тимченко

Нема з ким поспілкуватись про сенс життя, війну, кохання, смерть, страх, майбутнє?
Не для іспиту, а для душі.
Можна зі мною. І освіту філософську маю, і деякий життєвий досвід.

В чому сенс занять з живим репетитором?
Не в інформації. Її море в інтернеті.
Але людині замало лише інформації.
Їй потрібно спілкування з іншою і живою людиною.
Інша й жива людина – це не лише знання, а й життєвий досвід, розуміння, інший погляд на речі, здатність пояснити незрозуміле…
Без цього філософські знання – мертві, непривабливі фрази без змісту й смаку…
Вивчення ф. – з самого зародження її в Давній Греції – було розмовою, діалогосом живих людей. Бо філософська істина не існує поза її обговоренням з іншими людьми.
Філософську істину неможливо самому/самій взяти в інтернеті як готову річ.
Філософська істина завжди лише народжується тут і зараз між людьми в їхньому живому спілкуванні.
Власне, нема філософії, є лише філософування.
Ви щиро народжуєте в слові те, що турбує в житті саме вас, і репетитор пропонує ті чи інші філософські ключики для пошуку відповіді на питання…

І тоді ми разом шукаємо. Шукаємо що? Відповіді на питання. Питання?! Так, без них нема Ф. Якщо у вас нема питань, ви все знаєте. Питання мають ті, хто чогось не знають. Тоді вони вдаються до Ф., і у них є шанс дізнатись.

Не знати – абсолютно нормальний стан в Ф. Філософ – це будь-хто з нас, хто НЕ знає, а ПРАГНЕ знати. Якщо ви чогось не знаєте, не розумієте, маєте сумніви, то в Ф. вам буде комфортно, ви там «свої».

Сократівське «я знаю лише те, що нічого не знаю» – щеплення здорового глузду від зарозумілості. Зарозуміла людина хибно вважає, що знає те, чого не знає.

Тому на моїх заняттях ніхто не окупує позицію «Я розумний/розумніший, ти дурний/дурніший», «Я знаю, ти – ні», «Слухай сюди, телятко, зара відкрию тобі істину!».

Ми всі люди, і нелегко досягти незалежності від наших звичок. Тому я нікого за це не соромлю, не зневажаю. Я це розумію. І вказую на такі моменти, щоб ви звернули на них увагу. Навіщо? Щоб ми спробували обійти ці моменти та шукали істину з позиції Сократа. Так, я можу бути дбайливим і тактовним. Клієнтоцентризм – моя слабкість.

Кожна людина унікальна. У кожної своє унікальне ставлення до речей. Не варто нав’язувати людині чужі ідеї замість її власних. Чужі ідеї не повинні засипати джерело наших власних. Тому я можу заохочувати учня до його добровільного самопізнання, саморозкриття. Тоді і так, як бажає він. Без примусу й тиску. В діалозі. Учень може відгукнутись (що зазвичай трапляється) та почати краще бачити не чужі ідеї про життя, а своє власне життя – те, що краще за нього не знає ніхто. Тоді людина здатна народити власне розуміння і власні знання. Бо зустрічається не з чужими знаннями, готовими відповідями, а з загадковими речами, які пробуджують допитливість і бажання збагнути, розплутати, з’ясувати. І тоді те, що людина сама, своїми силами зрозуміла, вона може застосувати у своєму житті. А чужі знання ми часто не знаємо як і куди пришпадорити…