У сучасному світі при величезному різноманітті послуг, інформаційних атак реклами і безкінечних порад «всезнаючих» сусідок, родичів чи сторонніх тітоньок, молодим мамам все важче розібратися, що ж саме потрібно їхнім дітям.
Коли мама помічає, що її дитина розвивається якось не так, як «усі діти», у неї наростає тривога, яка може перерости або в повне неприйняття і заперечення проблеми, або у паніку, в результаті якої мама з дитиною відвідує усіх лікарів, які тільки є у територіальній досяжності сім'ї і посилено лікує своє дитя. Обидві крайності не просто не бажані, а й можуть завдати непоправної шкоди здоров'ю дітей, і нервовій системі мами. Тому найперша порада усім мамам: у будь-якій ситуації зберігати спокій і здоровий глузд, дотримуватися балансу і міри у всьому.
Адже є спеціалісти, які педагогічним, а не медичним впливом можуть допомогти вашим діткам розвиватися враховуючи особливості кожної з них. Логопед, дефектолог і психолог. Якщо в нашій країні звертатися батькам до логопеда ще звично, то до психолога — «трохи соромно перед знайомими, і взагалі суперечить нашому менталітету». Хто такий дефектолог, взагалі мало хто знає, і саме слово звучить якось страшнувато, походить, наче, від слова «дефект», а зустрічати батьків, які б вважали свою дитину «з дефектом», мені взагалі не доводилося. Тим не менше такий спеціаліст є. При чому він не менш важливий, ніж логопед і психолог, ще його називають корекційним педагогом. І страшного нічого у звернені до дефектолога, точно, немає.
Як же визначити, до якого саме спеціаліста звернутися з вашою проблемою? Допоможуть вам у виборі мої наступні поради.
Батькам необхідно звернутися до логопеда, якщо:
- у 2 роки у дитини відсутній лепет і звуконаслідування;
- у 3 роки дитина взагалі не розмовляє;
- у 4-5 років дитина відчуває труднощі у спілкуванні;
- при мовленні у дитини збивається дихання, повітря дитина набирає в середині слова;
- у вас виникає відчуття, що дитині щось заважає чітко вимовляти слова (язик, зуби, щоки, губи);
- мовлення дитини не чітке, деякі звуки змазані, або замінені іншими чи відсутні зовсім;
- дитина не правильно узгоджує слова в реченні, не правильно називає множину предметів, не правильно відміняє іменники у словосполученні, не розрізняє їх рід «він- вона- воно»;
- дитині важко дається складання слів у речення;
- словниковий запас дитини збіднений, їй важко підібрати потрібне слово, не може назвати ознаки предметів (опис зводиться до кольору, або форми);
- у дитини виникають труднощі при переказі казки, розповіді ситуації з власного досвіду;
- дитині важко дається вимова «довгих» (трьох- чотирьохскладових) слів;
- дитина не розрізняє на слух «схожих» звуків (б-п, д-т, з-с і т.д).
До дефектолога слід звернутися, коли:
- дитина в 2 роки не відгукується на своє ім'я;
- у 3 роки не виконує простих і 2-3 рівневих інструкцій, не розмовляє, не реагує на ваші звернення;
- у 4 роки ви помічаєте недостатнє сприйняття (зорове чи/і слухове) інформації дитиною;
- у дитини розсіяна увага, їй важко концентруватися на одному виді діяльності;
- «погана» пам'ять, дитині важко запам'ятати якусь інформацію, слова, вірш, казку, або ж запам'ятовує, але швидко забуває вивчене;
- у 5-6 років дитина відчуває труднощі у вирішенні завдань з мінімальним логічним навантаженням, не може впоратись з класифікацією, узагальненням, вилученням зайвого;
- у дитини збіднені уявлення про себе і навколишній світ (свої ПІБ, вік, свою сім'ю, місто, країну, пори року, частини доби, живу і не живу природу);
- дитина гіперактивна, або навпаки надто інертна;
- знижена, або відсутня пізнавальна активність;
- не зріла емоційно-вольова сфера;
- наявні фізичні порушення чи обмеження, або просто дитина незграбна, вайлувата, неакуратна у виконанні ручної праці, не може охайно обвести чи розфарбувати, не стрибає на двох/одній нозі, не б'є м'яч ногою і т.д (загальна чи/і дрібна моторика потребує розвитку).
До дитячого психолога потрібно звертатися коли дитина:
- надто часто нервова, або плаксива без особливих на те причини;
- тривожна, може погано спати (часто прокидається, або важко засинає, спить мало, не по віку);
- проявляє агресію до рідних людей, або інших дітей (найбільш тривожним дзвіночком є прояв агресії до мами);
- має страхи, фобії;
- не впевнена у своїх силах, уникає нових видів діяльності, складних завдань;
- не налагоджує відносини з іншими дітьми, не комунікує з ними, уникає, ігнорує, або боїться їх;
- не адекватно реагує на окремі ситуації (напр., при зустрічі з мамою відразу плаче, або втікає).
Тут перечисленні далеко не всі випадки, коли потрібно звертатися до спеціалістів, та й передбачити абсолютно усе неможливо. Більше можна сказати при особистій консультації, ще більше після перших занять з дитиною. Тим паче, що у багатьох випадках дитині потрібна саме спільна злагоджена робота усіх трьох спеціалістів. Я пишучи цю статтю ставила перед собою за мету націлити і спрямувати батьків у потрібне їм русло і підказати, як зробити правильний вибір. Наведені вище пункти мають допомогти батькам розібратися, до кого слід звернутися, бо так добре, як знають свою дитину батьки — не знає ніхто.
Ми, спеціалісти, відкриваємо двері і свої душі перед кожною дитинкою, яка потребує нашої допомоги. До діток ми шукаємо особливий, індивідуальний підхід, намагаємося допомогти кожному, а батькам пропонуємо вигідні для них умови співпраці.
