К. Дебюссі написав «Дві Арабески» у1888 р. (у 26 р.). Після закінчення Паризької консерваторії був нагороджений Римською премією. У 1885-1886 р. композитор жив у Римі, як стипендіат від консерваторії. Приїхавши до Парижу у 1887 р., композитор навернувся до співдружності поетів і художників, які об’єдналися під егідою Стефана Малларме. Поет був впевнений, що треба вслуховуватися до основного слова при створенні вірша і насищати його широкими аспектами, надавати розширену інтерпретацію його значенню, відкривати можливість всебічному творчому натхненню, а не тільки тимчасовому. Крім того, він радив вбачатися у дзеркальність подій, окресленню дзеркала у художньому процесі.
Ці основні три тези творчості сприйняв 26-річний К. Дебюссі, звернувшись до імпровізації на європейську назву «арабське» – складного орнаменту, східного походження від середньовічної епохи. Живопис орнаменту створювався на основі геометричних та рослинних елементів, сплетених з безкінцевого повторення одного з узорів в єдиному ритмі розгортання композиції твору.
Форма Арабески № 1 К. Дебюссі – Складна 3-частинна, однотемна, з варійованим пророщенням тріольних пульсацій в єдиному фактурному комплексі з долевими тривалостями тематизованих інтонацій, що проявляються у віддзеркаленні остинатного руху. Створюється враження (в стилі живописного impression) зорового та слухового сприйняття безкінцевого струму життєвого розгортання, яке не просто виникає і щезає «з нікуди–в нікуди», але постійно знаходиться, дзюрчить, обплітає, дзеркально повертається і має свій неповторний сенс руху та розповсюдження. При виконанні та прослуховуванні музики цієї Арабески постійно виникають асоціації з живописом ніжних пастельних переливів однієї фарби, орнаментів квітів однієї рослини, відчуття спокою у розгортанні подій певного часу життя.
Складна 3-частинна форма з варійованою репризою та однотемною Середньою частиною (від Temporubato, unpeumoinsvite– «Вільний темп, трохи повільніше») у похідному контрасті з елементами розробкового розвитку основного музичного матеріалу (переінтонування, дроблення, елементи секвенційного варіювання). Композиція Арабески має віддзеркальний варійований оберт у «кружлянні» від Вступу (1-5 тт.) до Заключення (99-107 тт.). Крайні частини розгортають, подібно до старовинних прелюдій, танців, 2-частинну форму продовженого типу (АА1). Середня частина має також структурний і фактурний (складовий) контраст: 1) на відміну від вільного «прелюдійного» розгортання в крайніх частинах – стійку квадратну будову 8+8+8 / 8, в якій тричастинний розподіл (за типом ) переходить у передиктову підготовку варійованої репризи ІІІ частини цілої форми.
Схема форми в цілому може бути представлена у вигляді:
Вступ +АА1 – зв’язка / А2R+ передиктовка зв’язка / AA3 + Заключення.
«А2R + передиктовка зв’язка» має внутрішню Просту 3-частинну репризну структуру з квадратними періодами та з «віддзеркаленим» варійованим повторенням (прийомом «луна») репризи Простої 3-ч. форми, на яке припадає функція «передикту» («b2.») у Складній 3-частинній композиції:
b-a2 -b1 + b2. («b» – 39-46 тт.; «b1» – 55-62тт.; та «b2» – 63-70 тт.)
Знаходження варійованого основного музичного (фактурного) матеріалу в самій серцевині загальної форми створює натяк на концентричність, «дзеркальну круговерть орнаменту – арабески». Фактурний контраст, позначений літерою «b» та «b1» (і «b2.») – створений у хоральному складі, якій ніби «вбирає, синтезує, відокремлює в купу» вільне імпровізаційне розгортання оточуючого музичного матеріалу крайніх частин Скл. 3-ч. форми і Середини Пр. 3-форми. Якщо визнати символіку «арабески» програмним художнім задумом, то саме в хоральному складі поданий «знак узагальненої ідеї» – проява з «орнаменту» надпису літерами «тексту для прочитання» поетичного (морального, філософського) висловлювання, «повчальної вказівки, вчення, настанови». Тобто, художнє прочитання «Арабески № 1»К. Дебюссі може здатися не таким вже й простим.
Тональний план «Арабески» в загальному вигляді по основним частинам:
E-dur– А-dur– E-dur (з субдомінантової Середньою частиною).
Тональний план в цілому: (I ч.) E-dur–(H-dur)–E-dur–(cis-moll)–E-dur–A-dur–(D-dur)–A-dur// (II ч.)A-dur–E-dur– /A-dur/ A-dur–E-dur + C-dur (F-dur) – E-dur// (III ч.) E-dur–(H-dur)–E-dur–(A-dur)–(fis-moll)–E-dur.
В дужках позначені тональності короткочасних відхилень. H-dur сприймається акордами DD (альтерованою S) по основній тональності з подальшою дезальтерацією в SE-dur. По загальному тональному розвитку ясно відчута спрямованість руху до субдомінантового центру, але в ІІ ч. форми в її крайніх розділах у модулюючих квадратних періодах Пр.3-ч. форми обидва рази є досконалі каданси в Домінантову тональність (А-dur– E-dur).
