Робота з текстом завжди була сильною стороною вітчизняної методики. Саме автентичний текст дає необхідне мовне середовище, відсутність якої має негативний вплив на формування комунікативної компетенції. Саме робота з текстом дає змогу багатогранної роботи з студентами: аналіз, переказ, відповіді на запитання, постановка проблеми та її вирішення. Така діяльність дає змогу розкритися кожному учню, висвітлити свою думку, а викладач в свою чергу займає позицію пасивного слухача, який тільки скеровує процес в правильне русло. Продумана робота з тексом дозволяє педагогу сформувати «мовне чуття», а саме інтуїтивне влучне використання слів у даному контексті, яке виробляється завдяки постійному читанню та засвоєнні іноземних словосполучень, які утворились внаслідок історичного, традиційного и асоціативного використання мовних одиниць. Недарма у всіх навчальних закладах під час вивчення іноземної мови використовують домашнє читання і роботу з текстом як окремий вид діяльності.
Ф. Палмер вважає, що утворення стійких словосполучень є справою звички і мовної традиції, які не залежать від семантичних структур їх компонентів. Чим нижчий рівень комунікації учнів, тим більше вони утворюють хибні семантичні структури, які є не зрозумілими для носія мови.
Оскільки освоєння мовних словосполучень вимагає клопіткої роботи, необхідна ефективна технологія роботи з даними мовними явищами, в основі якої зазвичай текст посідає чільне місце. В цьому випадку засвоєння відбувається від глобального сприйняття твору до виділення його окремих частин та усвідомлення їх значення завдяки контекстуальній здогадці, за допомогою викладача та роботою з словником. В залежності від цілі, стійкі мовні словосполучення повинні пройти стадії формування пасивного та активного лексичного вміння і стати звичними при сприйнятті мовлення викладача, а в ідеальному варіанті, сталими для побудови власних думок в комунікативній ситуації. Саме використання таких словосполучень забарвлює іноземне мовлення, надає їй автентичності для носія мови.
Текст є найактуальнішим методом створення мовних ситуацій, на основі якого відбувається практика говоріння, а чим старші учні, тим більше значення має читання як таке. Текст лежить в основі монологічного мовлення, є зразком і опорою для побудови власних висловлювань в даній комунікативній ситуації. Читання дає змогу розкрити вміння діалогічного мовлення і спонукає до дискусії, яка є актуальною для активізації комунікації між студентами.
Ми спілкуємось, використовуючи тексти, а не речення чи навіть окремі мовні елементи. Текст - це "відносно повне усне чи письмове твердження, яке, як правило, змістовоно та граматично пов’язане і маєпевну послідовність речень. За допомогую текстів можна збагачувати вій лексичний запас, вивчати граматичні конструкції та збагачуватися інформативно. Робота з текстами є невід'ємною частиною навчання іноземних мов.
Читаючи цікавий вміст мовою, яку ми хочемо вивчити, можна осмислити весь словник та граматику, які нам потрібно знати. Коли ми читаємо цікавий текст у змістовних шматках, наш мозок природно засвоює значення слів та граматичні правила. Мозок може зробити ці лексичні та смислові зв’язки набагато простішими через читання, ніж через нудні списки лексики чи граматики.
Читаючи іноземною мовою, все відчувається по-іншому, і багато речей відрізняються. Символи, що представляють звуки, часто різні, навіть у мовах, які також використовують латинське письмо.
Навчившись читати мовою, яку вивчаємо, ми отримуємо набагато більше досвіду. Коли ми натрапляємо на слова в декількох різних контекстах, читаючи, ми починаємо розуміти і осмислювати словниковий запас більш змістовно.
