Ірина Ісаєва: "Не соромно запитати - соромно не знати".
Яке ваше ставлення до конкуренції серед репетиторів фізики? Як виділятися серед інших?
- Чесно кажучи, не особливо відчуваю конкуренцію у своїй сфері. Можна сказати, що на даний момент навіть деякий «передоз» дітей. Аби часу вистачало. А то, що репетитор повинен мати глибокі знання зі свого предмета, навіть не обговорюється. Думаю, репетиторство стоїть на трьох китах - це освіта, досвід і результат. Ми з учнями працюємо на результат. Як це перевіряється? Вступив - не вступив, підвищив оцінки чи ні. Також важливі відгуки клієнтів про роботу.
Ви ділите учнів на гумманітаріїв і технарів?
- Навіть не замислювалася про це... Значить, не ділю. Раз уже людина звернулася до мене, потрібно працювати. У мене є своя методика, перевірена досвідом і часом. А школа служить хорошим плацдармом для її випробування. Як правило, 1-е заняття - скануюче. Я намагаюся підійти «на м'яких лапках», щоб не злякати клієнта, тому що фізики, як правило, чомусь бояться. Але потім страх проходить, з'являється радість від перемог, і хочеться більшого навантаження.
Проблема в тому, що на перших заняттях доводиться розбирати теми 7-8 класу з фізики і 4-5 - з математики. Діти часто не вміють самостійно ділити, множити, тобто виконувати елементарні арифметичні дії. Я забороняю їм користуватися калькуляторами, оскільки це соромно не знати. Шкода, що доводиться приділяти час елементарним речам замість повноцінного уроку фізики.
З приводу оптимального часу занять, то для фізики це 1,5 години. 1 година - мало, 2 години - втрачається концентрація. Для математики ще може вистачити 60 хвилин. Що ж до частоти занять, то краще займатися двічі на тиждень. Часто діти звертаються в останній момент. Наприклад, остання моя дівчинка недавно почала займатися, щоб готуватися до ЗНО. Краще починати з січня, щоб грунтовно і не поспішаючи підготуватися.
Ви викладаєте фізику, креслення, інформатику, загалом, точні науки... і психологію. Як так вийшло, що вам сподобалися такі різні сфери?
- У мене 2 освіти: перша - це інженер-технолог, друга - інженер-педагог. Перша - для викладання точних наук. А психологія розширює горизонти і дає відчути різницю між андрагогікою і педагогікою, викладанням для дорослих і дітей. А між ними є різниця, і дуже відчутна.
Як ви думаєте, коли можна ставати репетитором? Коли можна сказати, що ти дозрів для цієї справи?
- Можна ставати репетитором і в студентському віці, якщо ти знаєш, про що розповідаєш. Молоді викладачі боятися чогось не знати. Ми між собою пропагуємо думку: "Не соромно запитати - соромно не знати". Потрібно розуміти, що ви така ж людина, як і всі. Саме цей внутрішній бар'єр заважає стати репетитором.
У мене були хороші вчителі. Один з них - доктор, кандидат наук, викладач з 40-річним досвідом. Якось я звернулася до нього із запитанням, і він сказав, що не знає відповіді. Я запитала: «Як? Ви не знаєте?» На що він відповів:«Ти думаєш, я не такий, як усі? Я пориюся, подумаю, розберемося».
Не потрібно боятися говорити, що зараз ви не можете вирішити цю задачу. Це не катастрофа. Скажіть, що ви обов'язково повернетеся до цього завдання, а поки у вас буде час подумати і проаналізувати її. І так учневі буде легше вас сприймати: вам теж притаманно чогось не розуміти. Значить, ви в чомусь схожі. Тут знову-таки грає роль психологічний аспект.
Чи зустрічалися вам дійсно обдаровані діти? І що їх до вас привело?
- Звичайно зустрічалися. Що їх привело? Особистий інтерес. Для дитини головну роль грає його оточення, зокрема сім'я. Сьогодні батьки все частіше усвідомлюють важливість освіти і інвестують у своїх дітей. Якщо дитина розуміє, що хоче знати більше, ми працюємо за поглибленою програмою. Також доводилося працювати з олімпіадниками.
Вам доводилося скаржитися на дітей? Або лаяти їх? Як з цим не перестаратися?
- Ніколи не роблю цього. Якщо дитина не вчиться, треба розбиратися. Я намагаюся вирішувати все сама. Якщо ж на репетиторстві дитина нічого не хоче робити 2-3 рази і мені не вдається її переконати, тоді доводиться використовувати важку артилерію у вигляді батьків. Тому що вони платять гроші, а діти не хочуть цього розуміти. Я сама досить важко працюю, тому для мене питання відповідального ставлення до занять, в які батьки вкладають ресурси, дійсно важливе. Але тут і дітей можна зрозуміти. Якщо їх змушують в стилі: «Я сказав(ла), що ти будеш вчитися!», то вони протестують і закриваються. Тому потрібно бути акуратним.
Якби в шкільній програмі можна було залишити лише 5 предметів, що б це було, на вашу думку?
- В першу чергу, математика, оскільки це королева наук. Потім ваша рідна мова. Іноземна - це добре, але краще спочатку навчитися грамотно писати своєю мовою. Потім історія і моя улюблена фізика. А 5 предметом можна б було зробити природознавство, яке включало б хімію, біологію, географію, адже без цих базових знань теж нікуди.
Майбутнє за фізикою? Або важлива кожна наука?
- Нині дуже швидко оновлюється інформація. Важливо швидко орієнтуватися в ній. Потрібно знайти себе в цьому потоці, не дати розпорошитися собі і тому, кого ти вчиш. Потрібно повернути дитину в правильний коридор, допомогти їй знайти вірний напрямок.
Кожна наука важлива. Не варто відокремлювати якусь із них. Якщо ти знаєш фізику, але не знаєш моральних цінностей, яких навчає художня література, може вийти монстр. Кожна наука і сфера діяльності дає свій внесок у наше майбутнє.
Читайте також: Наталія Григораш - як із гуманітарія зробити першокласного репетитора математики
