Сьогодні в нас у гостях Наталія Григораш - репетитор математики та інформатики, яка вважала себе... природженим гуманітарієм! Наталія розкаже, як стати репетитором математики, будучи піаністкою, і хто або що для цього треба. 

Скільки олімпіадників пройшло через ваші руки? Готувати цих дітей скоріше важко, ніж цікаво, чи навпаки?

- Наразі в мене 6 олімпіадників. 3 з них – переможці районних, 2 – лауреати обласних олімпіад з програмування та інформаційних технологій, 1 дитина – переможець районної та лауреат обласної олімпіади з математики. Готувати таких дітей цікаво, тому ще тут є взаємонавчання. Я як доросла людина бачу 1-2 способи вирішення завдання, а обдарована дитина бачить інший шлях. Звичайно, це і складніше, але захоплює.

 

Ви колись звертались за допомогою до інших репетиторів?

- Так, у 2010 році мені самій довелось побути в ролі абітурієнта, коли вступала до Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини, аби отримати професійну освіту вчителя математики та інформатики. Моя перша освіта - це дошкільне виховання. Мені допомагали готуватися репетитори з математики та української мови. Особливо мені сподобалось працювати з останнім. Вона тонко відчувала, що потрібно кожному учневі і вміла відрізнити мої потреби, потреби дорослої людини, від потреб 11-класників чи молодших дітей. Я розмовляю переважно українською, але на той час у правописі відбулось багато змін, і я розуміла, що краще звернутися до репетитора.

 

Чи були у вас безнадійні учні? Чи взагалі існує така категорія учнів?

- Як на мене, немає безнадійних дітей. У мене є учениця з Дагестану. Ми вже місяць вчимо 1 тему – це розкриття дужок, перед якими стоять «+» або «-». Я вже всі способи перепробувала. Але вона обов’язково осмислить цю тему. Просто вона творча дитина естетичного спрямування. Для таких дітей дуже важливий асоціативний метод. У цьому дуже допомагає методика дошкільного виховання. Коли я почала викладати математику, мені поставили 6 клас. Діти вивчали дроби. І я принесла кілограм бананів, апельсинів і мандаринів, аби показати їм, як виглядають дроби у реальному житті. Ми ділили ці мандаринки, апельсини і банани, і вони раз і назавжди запам’ятали цю тему. А тема дробів одна з найважливіших, якщо її не опанувати, дуже важко буде йти далі, якщо взагалі можливо.

 

Ви були інструктором під час проведення ЗНО. Яка тут специфіка? У чому особливості цієї роботи?

- Головне завдання інструктора – прослідкувати за тим, щоб кожен абітурієнт при складанні тестування мав рівні права. Інструктор – особа неупереджена. Було так, що в аудиторії на ЗНО з географії сиділи 3 моїх учні. Важко стримувати себе, відключити всі почуття. А ще важче було, коли в сусідній аудиторії здавала ЗНО дочка. Доводилось запевняти себе, що це не дочка, це абітурієнт.

 

Яке ваше ставлення до ЗНО з математики? Дворівневого ЗНО?

- Взагалі тестування обмежує. Але дворівневе ЗНО краще. Нині рідко учні показують навіть достатній рівень знань із математики. А мати 2 види тестування – базовий і поглиблений – більш справедливо. Не можна ставити на одну шальку терезів учнів сільських шкіл і учнів фізмат ліцеїв, де різне навантаження і зовсім різні програми. Я б взагалі зробила трирівневе ЗНО. Є категорія творчих дітей, у яких зовсім інакше мислення. Але часто вони хочуть вступати на архітектуру чи комп’ютерний дизайн, де без математики не обійтися. Треба робити поблажку на індивідуальні потреби. Я сама піаністка, і досить довго вважала себе чистим гуманітарієм, вихованим на Вівальді і Паганіні. Але я мала досить глибокі комп’ютерні знання, і коли прийшла у 1999 році до школи, директор школи – низький їй уклін за це – порадила піти на математику.

 

Чи застосовуєте ви якість покарання для своїх учнів?

- Ні, покарань я у своїй практиці не застосовую. Навпаки, коли бачу, що дитина не дієздатна, стараюсь завершити заняття на 10-15 хвилин раніше, проте коли дитина буде готовою працювати, підвищую темп. Репетитор – особистий помічник. Його завдання не навчити, а запалити бажання вчитись. Якщо дитина не хоче, толку не буде.

 

У мене є учень Денис, який хоче стати поваром. Спершу він відверто казав, що не розуміє, нащо йому математика. Я йому пояснювала: «Денисе, щоб борщ не був кислим, тобі треба знати правильну пропорцію продуктів. Якщо покладеш чогось більше чи менше, ніж треба, борщ вийде несмачним». А далі ми плавно переходимо на тему пропорції. Треба говорити з батьками про інтереси дітей, щоб потім цю інформацію правильно використати. Я відвожу буквально хвилинку на розмову про щось відсторонене. Але тут є тонка грань: треба вміти вчасно зупинити дитину, якщо вона занадто захоплюється і відволікається від заняття.  Можна сказати, що «мені дуже цікаво, але я послухаю про це пізніше».

 

Нині майбутній повар Денис займається уже 2 місяці і вирішує задачі на доведення, які вони навіть у школі не проходили. А я даю йому все складніші і складніші задачі. Просто треба дати зрозуміти дитині, що репетитор поруч – це надійна опора, на нього можна покластися.

Чи хотіли б ви викладати математику англійською мовою?

- О, це моя рожева мрія –  вивчити англійську мову. Хотіла б вивчати по Skype, але зараз щільний графік, тому не можу. Вже доводилось долати мовний бар’єр, коли до мене звернулась дівчинка з Дагестану. Тоді в мене була паніка, адже в математиці специфічна термінологія, а я звикла викладати українською. Але зараз все ніби непогано.

 

 Читайте також: Артем Герман - репетитор математики та інформатики, котрий ніколи не зупиняється на досягнутому

 

 

 

Опубліковано: 30.03.2016