Жанри літератури: як визначити жанр твору?

Як визначити жанр твору?

Щоб зрозуміти, до якого жанру належить твір, варто звернути увагу на кілька ключових ознак.

Перш за все, форма викладу:

• Якщо текст написаний у віршах і передає емоції – це лірика (наприклад, «Contra spem spero» Лесі Українки).
• Якщо розповідає історію з героями та подіями – це епос (як-от «Кайдашева сім’я» Івана Нечуя-Левицького).
• Якщо складається з реплік персонажів без авторських пояснень – це драма (наприклад, «Наталка Полтавка» Івана Котляревського).

Далі варто зважати на тему та зміст:

• Якщо твір реалістично зображує життя – це реалізм («Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Панаса Мирного).
• Якщо в ньому є фантастичні або міфологічні мотиви – це фентезі («Лісова пісня» Лесі Українки).
• Якщо головна увага приділена переживанням персонажів – це психологічна проза («Тигролови» Івана Багряного).
• Якщо твір висміює суспільні явища – це сатира («Енеїда» Івана Котляревського).

Також багато про жанр може сказати стиль і художні засоби:

• Романтизм – багато емоцій, символізм («Катерина» Тараса Шевченка).
• Реалізм – правдиві описи життя («Борислав сміється» Івана Франка).
• Модернізм – нестандартна композиція, глибока метафоричність («Я (Романтика)» Миколи Хвильового).
• Постмодернізм – іронія, поєднання цитат, стилістичних прийомів («Рекреації» Юрія Андруховича).

Ще один важливий критерій – структура:

• Роман – розгорнута історія з глибоким зануренням у характери та події («Місто» Валер’яна Підмогильного).
• Новела – коротка, насичена, часто з несподіваним фіналом («Камінний хрест» Василя Стефаника).
• Сонет – чітка поетична форма з 14 рядків («Коли ми йшли удвох з тобою…» Дмитра Павличка).

Жанр визначають не за однією ознакою, а за їхньою сукупністю. Деякі твори поєднують у собі риси кількох жанрів, наприклад, «Чорна рада» Пантелеймона Куліша – це водночас історичний і пригодницький роман, а «Мойсей» Івана Франка – поєднання лірики та епосу.

Фольклорні жанри

Історичною основою сучасних жанрів літератури є фольклор. Фольклор – це усна народна творчість, яка існувала у формі казок, обрядових пісень, віршів, прислів’їв і приказок, загадок, байок, романсів тощо. Ознаками фольклору є анонімність, варіантність, усна форма. Дослідженням фольклору займалися Г. Сковорода, П. Куліш, М. Драгоманов, І. Нечуй-Левицький та інші. На НМТ ви можете зустріти такі твори народної творчості:

• Ой, чи не той то хміль;
• Ой Морозе, Морозенку;
• За світ встали козаченьки;
• Віють вітри.

Жанри давньої літератури

Давня українська література починається з Остромирового євангелія датованого 1056–1057 рр. Твори цього періоду створювалися рукописно, переважно церковнослов’янською, латинською, польською, староукраїнською мовами, а при переписуванні – тексти змінювалися, тому існують різні версії творів. Також серед ознак цього періоду літератури можна навести:

1. Відсутність автора;
2. Теоцентризм;
3. Алегоризм;
4. Символізм.

Основні жанри давньої літератури:

• Апокрифи – релігійні тексти, що не увійшли до біблійного канону («Ходіння Богородиці по муках»);
• Житія – розповідь про життя святих і аскетів («Житія Бориса і Гліба», «Житіє Олексія, чоловіка Божого»);
• Літописи – розповіді про історичні події («Повість минулих літ»);
• Слова – різновид поетичної повісті («Слово о полку Ігоревім»);
• Містерія – релігійна драма («Слово про збурення пекла»).

Читайте також: Найпопулярніші спеціальності у світі: вибір студентів 2021

Жанри нової української літератури

Нова українська література починається з «Енеїди» Котляревського. Основною відмінністю творів цього періоду є те, що вони написані української літературною мовою. Саме під час цього періоду сформувалась розгалужена та багаторівнева система жанрів, адже з’явились нові жанри поезії, прози та драми; розвинулися публіцистика та літературна критика. Основними жанровими гілками в літературі на цьому етапі є поетичні та прозові твори:

Поетичні твори

• Бурлескно-травестійна поема – це великий віршований гумористичний твір із ліричними відступами та вульгаризацією героїчних подій. Прикладом такого твору є «Енеїда» І. Котляревського.
• Балада – це віршований твір, історичний за змістом. Твори цього жанру не великі за обсягом та мають дуже напружений сюжет. Балада не часто зустрічається в новій українській літературі, проте історичні балади дуже вплинули на сюжети творів Т. Шевченка, І. Вагилевича. П. Гулака-Артемовського. Прикладом є твір «Балада» Ю.Липи.
• Поема – це віршований твір, що зображує значні події. Прикладами поем у новій українській літературі є «Катерина» та «Кавказ» Т. Шевченка.
• Поема-послання – це віршований твір, у формі звернення до конкретного адресата чи до широкого загалу. В українській літературі цей жанр представлений у творі «І мертвим і живим….» Т. Шевченка;
• Ліричний вірш – це твір, що відрізняється емоційною насиченістю, увага автора прикута до почуттів та переживань персонажів. Прикладами цього жанру є «Заповіт» Т. Шевченка, «Чого являєшся мені в сні» І. Франка, «Contra spem spero» Л. Українки, «Ви знаєте як липа шелестить», «О панно Інно» П. Тичини;
• Сонет – твір, написаний у 14 рядків п’ятистопним чи шестистопним ямбом. Прикладами сонетів в українській літературі є «Зриви та крила» Б.Антоновича, «Сонети» І. Франка, «Sonnetarium» М. Зерова. Також до цього жанру вдавалися Л. Українка, М. Рильській, Ю. Клен, Д.Павличко тощо.

Прозові твори:

• Соціально-побутова повість – зображення повсякденного життя героїв у різноманітних побутових ситуаціях. Прикладом такого твору є «Кайдашева сім’я» М. Коцюбинського;
• Соціально-психологічний роман – великий за обсягом, прозовий твір, у якому розкривається багатогранність характеру героїв, нерідко у вигляді роздумів, мрій, снів. Важливим моментом є зображення складної, навіть екстремальної ситуації в житті героя. Прикладами таких творів є «Хіба ревуть воли…» П. Мирного, «Перехресні стежки» І. Франка;
• Історичний роман – це епічний твір, основу якого складає історичний сюжет. Історичний факт тут переплітається з художнім вимислом. Прикладом цього жанру є «Чорна рада» П. Куліша;
• Новела – лаконічний прозовий твір, що характеризується різкою зміною сюжету та несподіваним фіналом. Творами української літератури, що написані в цьому жанрі є «Арабески», «Я (Романтика)» М. Хвильового, «Intermezzo» М. Коцюбинського, «Три зозулі з поклоном» Г. Тютюнника, «Камінний Хрест» В. Стефаника;
• Урбаністичний роман – це великий твір, сюжет якого розгортається в міському середовищі. Пошуком себе у великому місті займається головний герой роману «Місто» В.Підмогильного.

Жанри новітньої української літератури

Чіткої періодизації новітньої української літератури досі не вироблено. Одні дослідники вважають, що цей період починається з 1970-х років, а інші – що після здобуття незалежності Україною. Характеристикою новітньої літератури є звернення до заборонених у радянські часи тем, уживання обсценної лексики та суржику, звернення до постмодернізму та неоавангарду.

Сучасна література має спільні характерні особливості. як мультимедійність, інтертекстуальність, полілогічність. Жанрова система новітньої літератури розширюється та змінюється. Автори експерементують із формами та змістовим наповненням. З’являються такі жанри як:

• Альтернативна історія («Рівне/Ровно» О. Ірванця, «Тероріум» В. Кожелянка);
• Історичний роман («Солодка Даруся» М. Матіос, «Залишенець. Чорний ворон» В.Шкляра);
• Містично-детективный роман («Ключ» В. Шкляра);
• Роман-жах («Ревнощі з того світу» М. Рошка, «Трохи пітьми» Л. Дереша)
• Техно-триллер («Бот» М. Кідрука)
• Фантастика («Дика енергія. Лана» С. та М. Дяченків, «Апокаліпсис по-київськи» Т. Литовченка).

Читайте також: Як вивчити вірш? Лайфхаки для школярів