Напевно, вам хоч раз доводилося працювати над ідейно-художнім аналізом віршів. Або ж ви хочете допомогти своїй дитині опанувати цей матеріал, але не знаєте, з чого почати. У статті ви знайдете всю необхідну інформацію про основні художні засоби у літературі. Більше того ви зможете ознайомитися з прикладами та дізнатися корисні поради щодо практичної роботи над творами.
Що таке художні засоби?
Інша відома назва – художні тропи. Це прийоми та вирази, за допомогою яких у літературі передається поетична виразність та почуття. Художні засоби допомагають письменнику висловлювати своє ставлення до описуваних подій. Вони присутні в поезії та прозі.
Метафора, порівняння (містять сполучники як, мов, немов, наче), епітети – найбільш уживані у творах та розмовному мовленні. Доволі часто трапляються:
- інверсія (непрямий порядок слів);
- гіпербола;
- метонімія;
- паралелізм (зіставлення подібного);
- іронія (завуальована насмішка);
- символ (певний образ – втілення абстрактних понять);
- антитеза (протиставлення);
- риторичні (не потребують відповіді, не мають конкретного адресата) звертання, запитання, вигуки.
Автори поетичних творів нерідко віддають перевагу евфонічним засобам, таким як:
- алітерація (повторювані приголосні);
- асонанс (повторювані голосні);
- тавтологія (повторювані у тексті слова чи фрази);
- анафора (повторювані слова чи фрази на початку рядка);
- епіфора (повторювані слова чи фрази в кінці рядка).
Зрідка можна натрапити у тексті твору на оксиморон (поєднання протилежних понять), літоту, парафраз (образне формулювання назв), градацію (нарощення епітетів, дієслів тощо для підсилювального ефекту).
Звісно, зрозуміти усі ці терміни досить складно. Звертайтеся до сайту BUKI – надійної репетиторської платформи, де завжди можна знайти досвідченого викладача, який вам допоможе.
Що таке метафора?
Якщо ми хочемо показати красу чи огиду, розкрити внутрішню суть, це найлегше зробити за допомогою цього тропу. Адже в його основі лежить непряме значення, тобто перенесення якостей одного предмета на інший за схожістю або суміжністю. На відміну від прямого, це переносне, образне значення.
Використовується метафора в усіх жанрах художніх творів та в повсякденному мовленні. Порівняйте: золотий ключ (пряме значення) і золота душа (переносне), кипить вода (пряме) і кипить робота (переносне), гостро підтесати (пряме) і гостро глянути (переносне). Виділяють також і так звані стерті метафори – вирази, які стали стійкими через загальноприйняте вживання: ручка дверей, ходять чутки, вушко голки, проходять дні тощо.
Приклади метафор у мовленні:
- Радісна зима впевнено ступала сніжними кроками по землі.
- Оратор промовляв кожне слово по-вогненному палко.
- У твоєї матері золоте серце й золоті руки.
Різновидами цього тропу можна вважати метонімію та персоніфікацію, про які йтиметься далі.
Приклади з літератури: у Л.Костенко – «цвітіння людських облич», «сині іриси втоми» (поезія «Посмішки»).
Читайте також: Що таке цитата, та як правильно її оформити в тексті
Що таке епітет?
Розглянемо основний художній прийом, без якого важко уявити жоден літературний твір. Отже, епітет – це означення (виражене прикметником або прикметниковим зворотом, рідше – прикладкою або дієприкметником), яке прямо або переносно описує властивості й характеристики особи, предмета, явища. Досить часто епітети у віршах мають метафоричне значення: золоте серце, щедрий врожай, холодна посмішка.
Приклади використання цього тропу у звичайному мовленні:
- Перед нами розкинувся привітний гай.
- Втомлена, але щаслива, Марина вирішила повідомити новину друзям.
- Сумне сонце зійшло цього похмурого ранку.
Епітети допомагають найбільш чітко передати описуваний пейзаж, емоції чи події.
Існує ще один підвид – так звані фольклорні (або сталі) епітети, які використовуються у народних піснях, думах, баладах, казках, приказках та прислів’ях. Наприклад: добрий молодець, білий день, гостра шабля, чорні брови, руса коса, красна дівчина, проклята журба, гірка доля тощо. Від твору до твору вони майже не змінюються, а тому й отримали назву «постійні».
Приклади епітетів у поетичних текстах: у П.Тичини – «бій вогневий», «весна запашна», «плач перламутровий» («Арфами, арфами»).
Що таке гіпербола?
За допомогою цього засобу автор наголошує на надмірності. Отож гіпербола – це перебільшення певних якостей, фактів, кількості тощо. Вона слугує для відображення як позитивних, так і негативних явищ.
Приклади гіперболи у мовленні:
- Я тобі вже мільйон разів наголошував, що це безглузде рішення!
- Він готовий податися на край світу, аби здійснилася його заповітна мрія.
- Незабаром відбудеться змагання, яке не зможе пропустити жоден студент.
- Усе золото світу покладу до твоїх ніг!
Протилежним до гіперболи художнім засобом є літота – навмисне применшення ознак, кількості, фактів. Наприклад: з’їсти пів зернини, грошей як кіт наплакав, зростом з мізинець.
Приклади цього прийому в поезії: у Л.Костенко – «Така любов буває раз в ніколи» (твір «Спини мене»).
Читайте також: Пишемо казку: найкращі поради та приклади
Що таке персоніфікація?
Йдеться про оживлення неістот – предметів, рослин, явищ природи тощо. Персоніфікація – це надання неживим предметам та частинам природи рис живих істот. Насамперед мається на увазі здатність мислити, відчувати, переживати емоції. Друга назва цього прийому – уособлення.
Дуже часто цей троп використовується у думах, баладах, билинах, де наявний романтичний і фантастичний підтекст. А також у легендах, казках, оповідках та інших фольклорних творах.
Приклади у мовленні:
- Ліс стоїть засмучений через настання холодів.
- Сонце сьогодні привітно посміхається.
- Цікаво: про що мовчить те каміння.
Приклад персоніфікації в художніх творах: у М.Коцюбинського – «вмивається сльозами убога земля», «плачуть голі дерева» («Fata Morgana»).
Що таке метонімія?
Цей троп є різновидом метафори. Власне, метонімія – це образне перенесення ознак та властивостей одного предмета/явища на інший. Водночас між предметами або явищами має бути хоча б асоціативний зв'язок. Найчастіше це вживання прізвища автора замість назви твору, назви міста – замість назви його мешканців, назви країни – замість назви народу або окремих представників влади, назви бренду – замість назви конкретної речі тощо.
Наприклад:
- Увесь Київ вирішив вийти на вулиці.
- Читати Голоту, Іздрика, Шевчука для мене – те саме, що читати Кобилянську, Франка, Шевченка.
- Франція візьме участь у саміті в липні.
Особливим підвидом цього художнього засобу є синекдоха, яка базується на перенесенні кількості. Зокрема, замість однини вживається множина, замість цілого – частина і навпаки. Також сюди належить заміна видового слова родовим, визначеної кількості невизначеною.
Наприклад:
- Козака впізнають не по шаблі.
- Задвигтіла земля – посипалися з неба блискавиці!
- Бідна моя головонько! Де ти тільки не бувала, чого лиш не бачила!
Зразки метонімії у віршах: у Л.Костенко – «лишались тут і модерн, і готика» («Екзотика»).
Що таке алегорія?
Інший відомий термін – «іносказання» – походить з давньогрецької мови, де він означав приховування дійсності. Відтак алегорія – це втілення певних (найчастіше негативних) суспільних рис та явищ у конкретному образі, який допомагає найбільш влучно ці риси чи явища висвітлити. Так автор може приховано осуджувати негативні тенденції, панівні думки, риси характеру, владу тощо.
Найбільш яскраво алегорія присутня у байках. Взяти до прикладу байки Л.Глібова. Лисиця є алегорією хитрості та людей, які прагнуть отримати вигоду («Лисиця й Виноград», «Лисиця і Осел»), бджола – образ працелюбства й прагнення до прекрасного, муха – алегорія людей, які в усьому шукають негатив («Бджола і Муха»).
У байці Є.Гребінки «Ведмежий суд» представлена алегорія як несправедливого суду в цілому, так і нечесності суддів, які у творі виступають в образі ведмедя та вовків. Віл же є узагальненим образом простої беззахисної людини (на той час – безправних селян) перед свавіллям влади.
На відміну від такого художнього засобу, як символ, алегоричні асоціації:
- не бувають багатозначними;
- розтлумачуються відокремлено від образу;
- мають зв'язок з тим чи іншим образом за подібністю;
- відображають досить абстрактні явища (переважно спрямовані на норми поведінки й моралі).
Ще кілька прикладів цього тропу в художніх творах: каменярі – алегоричний образ борців за волю, Прометей – алегорія незламності української нації.
Щоб навчитися швидко впізнавати й розрізняти художні засоби, потрібно не лише знати теорію, а й практично опрацювати не один поетичний чи прозовий текст. Надійніше практикуватися з репетитором. Адже тоді учень не матиме зайвого клопоту, намагаючись розібратися у визначеннях і творах самостійно. Натомість буде працювати цілеспрямовано та ефективно.
