Відмінювання в українській мові: особливості родового відмінка

Родовий відмінок: головне

Слова в родовому відмінку відповідають на питання «кого?», «чого?». У реченні «Немає ніжнішого слова, ніж мама» лексема «слова» вжита в родовому відмінку. Його функція – виражати значення іменника як об’єкта дії. У реченні виконує роль додатка або обставини.

Іменники в родовому відмінку можуть вживатися з прийменниками «біля», «у(в)», «від», «для», «до», «серед», «з», «за», «між».

Родовий відмінок в іменниках ІІ відміни чоловічого роду

В учнів часто виникає питання «Яке закінчення потрібно писати в родовому відмінку іменників другої відміни чоловічого роду одними – -а/-я чи -у/ю?».

Запам’ятайте загальне правило. Визначальним критерієм у виборі закінчення є загальне значення іменника. Закінчення -а, -я вживається у випадках, коли мова йде про конкретні предмети чи конкретних людей:

• Телефон – телефона;
• Літак – літака;
• Роман – Романа.

Закінчення -у, -ю вживається тоді, коли мова йде про абстрактні чи збірні поняття, явища природи, країни:

• Хор – хору;
• Вітер – вітру.

Розглянемо кожне правило більш детально.

Закінчення -а, -я вживається в таких випадках:

• Імена, прізвища людей, персонажей: Василя, письменника Куліша, Діда Мороза;
• Частини людського тіла: пальця, мізинця, зуба (Але! Мозку);
• Назви дерев і квітів: горіха, тюльпана, дуба;
• Міри довжини, ваги й часу: кілограма, вівторка, січня;
• Терміни, здебільшого точних наук і мовознавства: атома, конуса, ромба, займенника;
• Назви транспортних засобів: літака, поїзда, автомобіля;
• Назви деяких споруд, здебільшого з наголосом на закінченні: гаража, хліва, млина, куреня, хмарочоса;
• Конкретні предмети: барабана, рушника, мотора, бюлетеня;
• Населені пункти: Нью-Йорка, Парижа, Тернополя (Але! Кривого Рогу).

Закінчення -у, -ю вживається в таких випадках:

• Установи, заклади, приміщення і їх частини: університету, вокзалу, коридору;
• Речовини й матеріали: граніту, піску, кисню;
• Почуття і стани: суму, сміху, кору, жалю, клопоту;
• Явища природи: вітру, снігу, морозу, туману;
• Ігри й танці: футболу, тенісу, фокстроту, танцю (Але! Гопака, тропака; квача);

• Трав’янисті рослини й кущі: бузку, ячменю, звіробою (Але! Вівса);

• Збірні назви: хору, батальйону, оркестру (Але! Гуртка);

• Абстрактні назви: інтелекту, гуманізму;
• Літературознавчі та природничі терміни: епосу, реалізму, сюжету, синтезу;
• Просторові поняття: лісу, гаю, майдану (Але! Майданчик – майданчика);
• Географічні назви (не населені пункти): Ірану, Афганістану, Криму, Давнього Риму.

Відношення деяких категорій до абстрактних понять потребує додаткового пояснення. Наприклад, чому дуб – це конкретне поняття, а звіробій – абстрактне? Це пояснюється сприйняттям дерева як єдиного предмета, а звіробій розростається на певній площі і сприймається не єдиним цілим, а чимось абстрактним.

Під час вивчення цієї теми таких пояснень необхідно чимало і їх неможливо вмістити в одній статті. Тому для ґрунтовного засвоєння цієї та інших тем варто звернутися по допомогу до репетитора з української мови. Педагог дізнається ціль вивчення предмета і з урахуванням цього складе план роботи. Знайти репетитора з української мови чи іншої дисципліни можна на сайті BUKI.

Назви річок підпорядковуються окремому правилу. Якщо в родовому відмінку назви наголос на останньому складі, буде закінчення -а, -я, а якщо ні – тоді -у, -ю:

• Дніпро – Дніпра;
• Дністер – Дністра;
• Буг – Бугу;
• Амур – Амуру.

Прізвища в родовому відмінку

Прізвища можуть бути іменникової форми і прикметникової форми:

1. Зеров, Сосюра – іменникова форма.
2. Алчевська, Кобилянська – прикметникова форма.

Якщо прізвища іменникової форми мають закінчення першої відміни, то вони відмінюються як іменники першої відміни, а якщо закінчення другої відміни – відмінюються як іменники другої відміни:

• Вишня – Вишні;
• Гнатюк – Гнатюка;
• Шевченко – Шевченка;
• Швець – Швеця;
• Майборода – Майбороди;
• Врубель – Врубеля.

Прізвища прикметникового типу відмінюються за зразком прикметників:

• Коцюбинський – Коцюбинського;
• Мирний – Мирного.

Розгляньмо відмінювання жіночих прізвищ прикметникового типу на прикладі.

Усі чоловічі прізвища другої відміни в родовому відмінку мають закінчення -а, -я: Куліш – Куліша, Мороз – Мороза.

Є група чоловічих прізвищ із закінченнями -ов, -ев (-єв), -ів (-їв), -ин, -ін (-їн). Розглянемо відмінювання прізвищ цієї групи на прикладі.

Важливо пам’ятати, що в українській мові не змінюються за відмінками:

• Жіночі прізвища з кінцевим приголосним (українські й іншомовні): Віра Вовк, Гертруда Стайн, Христина Соловій.
• Жіночі прізвища на -о: Діана Петриненко, Ніна Матвієнко.

Подібні чоловічі прізвища відмінюються як відповідні іменники: Ляшко – Ляшка, Гачок – Гачка.

Читайте також: Пісні, що написані на вірші українських поетів