Корінь – осьовий переважно підземний орган, яким рослина закріплюється у ґрунті.
Характерні ознаки кореня:
- необмежений ріст,
- не має листків.
- росте вниз.
Функції кореня:
- Закріплення рослини у ґрунті.
- Всмоктування з ґрунту поживних речовин.
- Синтез органічних речовин.
- Є органом вегетативного розмноження.
- Накопичення поживних речовин
- Забезпечення зв’язку з організмами, які мешкають у ґрунті.
Форми кореня:
- Конусоподібні.
- Ниткоподібні.
- Веретеноподібні.
- Бульбоподібні.
Види коренів:
- Головний – утворюється із зародкового корінця.
- Бічні - відгалужуються від головного та додаткового коренів.
- Додаткові – утворюються з листків, бульб, цибулин.
Коренева система – сукупність усіх коренів рослин. Буває стрижневою та мичкуватою.
Стрижнева коренева система: переважає головний корінь. Характерна для дводольних рослин (соняшника, сої, гороху, кульбаби).
Мичкувата коренева система: головного кореня немає, переважають додаткові корені. Характерна для однодольних рослин (жита, пшениці, вівса, кукурудза, цибулі).
Зони кореня:
Кореневий чохлик – вкриває кінчик корені. Сприяє проникненню кореня у глибину.
Зона росту - складається з клітин, які здійснюють поділ клітин.
Всисна зона – містить кореневі волоски, які всмоктують воду з розчиненими мінеральними речовинами.
Провідна зона – є найдовшою та забезпечує транспорт мінеральних та органічних речовин.
Якщо корінь виконує певну функцію, то він видозмінюється. Існують такі види видозмін:
Коренеплоди – відкладають поживні речовини (буряк, морква).
Повітряні корені - вбирають воду з повітря (орхідея).
Корені-присоски – характерне для рослин-паразитів (омела).
Бульбокорені - відкладають поживні речовини (жоржина).
Дихальні корені – утворюються у рослинах, які ростуть на ґрунті з дефіцитом кисню (болотний кипарис).
Опорні корені – слугують опорою для рослин (кукурудза, баньян, пальма).
Чіпкі корені – прикріплюють рослину до опори (плющ).
У народному господарстві корені використовують як лікарську сировину (корені ревеню, валеріани, женьшеню), кормові культури (тунепс, кормові буряки). З них виготовляють каучук, цукор (цукрові буряки), рослинні барвники або просто вживають в їжу (коренеплоди редису, редьки, моркви, петрушки).
Пагін – орган, який виник внаслідок пристосування рослини до життя на суходолі.
Пагін складається (розгляньте малюнок):
Зі стебла – вісь пагона, яка об’єднує всі його частини.
Листків – бічна частина пагона.
Бруньки – зачатки пагонів.
На пагоні є вузли і міжвузля.
Вузол – це місце прикріплення листків до стебла.
Міжвузля – відстань між сусідніми вузлами.
Листкова пазуха – кут між листком і стеблом.
Залежно від функцій пагони бувають:
Вегетативними – дають початок листкам і брунькам.
Генеративними – дають початок квіткам, плодам і насінням.
За напрямком росту пагони поділяють
Вертикальні – ростуть вгору (стовбури).
Горизонтальні – повзучі, лежачі пагони, бічні гілки дерев.
Залежно від умов існування та функцій пагонів виділяють такі видозмін:
Підземні (кореневище, підземна стеблова бульба, цибулина, бульбоцибулина).
Кореневище ззовні схоже на корінь, але без кореневого чохлика та кореневих волосків.
Підземна стеблова бульба – потовщені видозмінені пагони, що мають редуковані листки у вигляді лусок, які рано відпадають.
Цибулина – дуже вкорочені пагони, на яких розміщені соковиті луски з поживними речовинами.
Бульбоцибулина - дуже вкорочені пагони, на яких розміщені сухі луски з поживними речовинами.
Надземні (вуса, вусики, надземна стеблова бульба, колючки).
Вуса – тонкі повзучі пагони, дають початок новим рослинам.
Вусики – обвиваються навколо опори і підтримують стебло у вертикальному положенні.
Надземна стеблова бульба – запас поживний речовин.
Колючки – захисне пристосування у рослин.
Значення пагонів:
- Використання у харчовій промисловості
- Виробництво барвників та ліків
- Цибулину, часник, бульби картоплі вживають у їжу.
