Англійська мова у багатьох країнах вивчається як перша або друга мова. Зараз вирушаючи у подорож без англійської мови аж ніяк. Така ситуація спричинена розвитком торгівлі та політики.
У сучасних ділових відносинах англійська мова є пріоритетною. У багатьох країнах вона являє собою другу державну мову, на англійській видаються газети, журнали, ведеться теле-і радіомовлення. Однак повернемося до нашого основного питання: як і коли з'явилася англійська мова?
Умовно історія розвитку англійської мови поділяється на три періоди: англосаксонський, середньоанглійський і ново англійський. Умовний цей поділ через те, що мова існувала задовго до того як Британія була завойована Юлієм Цезарем або до поширення на території країни християнства.
Про племена які населяли Британські острови вперше згадується до 800 року до н.е. Саме у цей проміжок часу поступово заселяються кельтами. На жаль про мешканців Британських островів до переселення кельтів нічого не відомо.
З 800 року до н.е. починається епоха британських кельтів і, відповідно, кельтської мови на території Британії. Багато лінгвістів дотримуються тієї думки, що слово “Британія” походить від слова з кельтським коренем “brith” – «розфарбований». У літописах можна знайти згадку, що кельти дійсно розфарбовували собі обличчя і тіла, коли збиралися на війну чи полювання. Є в літописах згадки й про те, що британські кельти вже в часи завоювання Британських островів великим Цезарем мали розвинену культуру.Також у історичних виданнях є інформація про те, що кельти говорили на особливому діалекті.
Через сторіччя після завоювання Британських островів Цезарем, та територія почала вважатися Римською провінцією. Саме через це спостерігається тісне спілкування римлян та кельтів. Тож, як результат такої співпраці, в кельтській мові починають з’являтися слова латинські слова.
На сьогоднішній день багато англійських слів мають латинське походження.Відомі й такі поширені слова, як street «вулиця» (від латинського виразу via strata «мощена дорога») і wall «стіна» (від vallum «вал»). Також є багато загальних іменників, запозичених з латини: wine «вино» – лат. vinum «вино»; pear «груша» – з лат. pirum «груша»; pepper «перець» – з лат. рiper. І це тільки мала частина таких слів.
Англосаксонський період (450 – 1066 рр.)
У 449 році германські племена саксів, ютів, англів і фризів, почали заселяти території кельтів. Так як за чисельністю населення ці племена були більшими, мову кельтів було витіснено. Натомість з’являється англосаксонський говір.
Завдяки англосаксонським племенам в англійській мові з’явилися багато назв географічних об’єктів, що збереглися до наших днів. Також такі слова, як butter, pound, cheese, alum, silk, inch, сhalk, mile, mint – мають загальнонімецькі коріння, запозичені з латини. Або слово Saturday – розшифровується як «день Сатурна» – батька бога Юпітера в давньоримській міфології.
Всі племена англосаксів були язичниками до 597 року. Саме у цей рік відбувається глобальна християнізація жителів Британії.
Таке тісне злиття культур знайшло своє відображення і в мові. З’явилося багато слів, які були запозичені саме в цей час. Наприклад, school «школа» – з лат. schola «школа», Bishop «єпископ» – з лат. Episcopus «наглядає», mount «гора» – з лат. montis (род. від.) «гора», pea «горох» – з лат. pisum «горох», Priest «священик» – з лат. presbyter «пресвітер».
Лінгвісти дійшли висновку що саме у цей період англійська мова запозичила понад 6000 слів, не враховуючи похідних від них. Загалом слова взяті із релігії та церкви. Також слова які мають відношення до управління державою.
Також у цей період в англійську мову потрапили слова скандинавські. Так як данці жили на території Британії, укладалися шлюби із англосаксами. Таким чином в ужитку з’явилися слова: amiss «негаразд», anger «гнів», auk «гагарка», awe «благоговійний страх», axle «вісь», aye «завжди».
Майже всі англійські слова що починаються на sk- або sc- є скандинавського походження.Наприклад, sky «небо» (при споконвічно англійському heaven), skin «шкіра» (при споконвічно англійською hide «шкура»), skull «череп» (при споконвічно англійською shell «шкаралупа; оболонка»).
Середньоанглійський період (1066-1500 рр.)
У середині 11 століття Франція завойовує Британію. Таким чином державною мовою стає французька. Латина використовується у сферах пов’язаних із наукою. А населення продовжує говорити англосакською. Саме у цей період відбувається змішання трьох мов, як наслідок утворюється інша мова, мова яка є зародженням сучасної англійської мови.
Лінгвісти називають сучасну англійську мову змішаною. Це пояснюється тим, що що більшість слів, при загальному сенсі не є спільнокореневими. Розглянемо для прикладу слова українською мовою: голова – глава – головний. В англійській той же ряд представлений словами: head – chapter – chief. Все пояснюється саме змішанням трьох мов. Англосаксонські слова позначали конкретні предмети, звідси слово head. З латини – мови науки і освіти залишилося слово chapter. Від французької залишилося слово, яке було у побуті знаті, chief.
Саме у цей період змінюється вже не тільки лексика, а й граматика мови. Відтак більшість дієслівних закінчень зникає. Утворюються ступені порівняння прикметників. Значно змінюється фонетика мови. До кінця 1500 року в країні все більшу популярність завойовує лондонський діалект, яким починають говорити 90% носіїв мови.
Першодрукарем Британії вважається Вільям Кекстон (William Caxton), який у 1474 році надрукував першу книгу англійською мовою. Це був переклад твору Рауля Лефевра «Збірник історій про Трою». За своє життя Кекстон надрукував понад 100 книг, багато з яких були його власним перекладом. Слід зазначити, що завдяки його діяльності, багато англійських слів знайшли, нарешті, свою закінчену форму.
Що стосується граматичних правил, то Кекстон часто винаходив власні правила, які після публікації ставали загальнодоступними і вважалися єдино правильним.
Новоанглійський період (1500 р. – наші дні) історії англійської мови
Основоположником англійської літературної мови по праву вважають великого Вільяма Шекспіра (1564-1616). Саме йому належить безліч ідіоматичних виразів які використовуються у сучасній мові. Також він вигадав багато нових слів які прижилися у мові. Наприклад, слово swagger «чванлива хода; розв’язність» вперше в історії англійської мови зустрічається в п’єсі Шекспіра «Сон в літню ніч».
Саме у епоху Просвітництва вперше зявляється образ втілення Великобританії і національного характеру британців.
У 1795 році в світ виходить перший підручник «Англійська граматика» Ліндлі Мюррея (Lindley Murray). Майже два століття цей підручник є основоположним в граматиці англійської мови. Всі освічені люди вивчали граматику Мюррея.
Сучасна англійська мова не є статичним явищем. Вона постійно змінюється, зявляються нові слова, неологізми, а деякі слова стають архаїзмами і виходять із вжитку.
Однак найголовніша відмінність англійської мови від багатьох європейських мов полягає в тому, що у Великобританії немає статичних норм. Навпаки, саме різні діалекти і говірки вважаються найбільш популярними. Розрізняються не тільки вимова слів на фонетичному рівні, але є також і абсолютно різні слова, що позначають одне і те ж поняття.
ЗМІ та члени уряду спілкуються британською англійською. Але найпопулярнішою вважається американська англійська. Існують і австралійська англійська, і канадська англійська та багато інших діалектів. На території самої Великобританії вживаються кілька діалектів, якими розмовляють жителі тієї чи іншої провінції.
Як бачимо, англійська мова зберегла свої традиції «змішання мов» і в наші дні.
Популярності англійської мови дуже сприяла колоніальна політика Великобританії, колонізація Австралії та Північної Америки.
Після Другої Світової війни зросло значення такої країни, як США, що також сприяло популяризації англійської мови.
У сучасному світі Інтернет спільнота, люди науки і культури в основному спілкуються англійською мовою.
Точну кількість людей, які володіють англійською мовою в наш час, назвати важко. Результати різних досліджень різняться на десятки відсотків. Називаються цифри від 600 млн. до 1,2 млрд.
Однозначно, англійська мова є найважливішим засобом комунікації в сучасному світі.
