В 1822 р. Ж. Шампоньйон розшифрував Розетський камінь, що був віднайдений одним із учасників африканської експедиції Наполеона Бонапарта в 1799 р.
Літочислення – нова ера починалася від нового фараона.
Природа Єгипту – оазис серед пустель північно-східної Африки.
Державність почалася із номів (у Верхньому Єгипті – 16, нижньому – 10). На чолі номів – номархи (місцеві царьки). На рубежі 4-3 тис. до н.е. першим загальноєгипетським царем стає Міна. Так його назвав Манефон – єгипетський літописець. Столицею держави став Мемфіс.
Стародавнє царство (будівники пірамід) 2800 – 2200 р. до. н. е.
Фараони вважали себе нащадками богів. Їхнє життя регламентувалося ритуалами. Наступним фараоном ставав старший син першої дружини фараона. Чаті – права рука фараона (колишній жрець), був першим заступником фараона. Йому підлягали царедворці (родичі фараона). Останні мали багато різних дивних посад («носій сандалів фараона» і так далі).
На місцях керували номархи.
Військом керував царевич, якого готували на трон. На місцях різна бюрократія, хабарі, відсутність належного правосуддя.
Будівництво пірамід
Започаткував фараон Джосер. Найбільша – Хеопса (146, 5 м.). Її будували 100 тис. єгиптян впродовж 30 років. Хеопс вирубав у скелі великого сфінкса – символ царя переможця. Вельможі будували собі гробниці-мастади 14 метрів.
Воєнні походи: грабували сусідні території, а не приєднували до свого складу. Багата на золото Нубія, Лівія і Сінайський півострів. Темношкірі нубійці та бородаті сінайці. Морські походи на Крит та Пунт (Сомалі).
Соціальний устрій: державний апарат, номархи і місцевий устрій на рівні общини.
Перший перехідний період
Близько 2250 року до н. е. Єгипет розпався на окремі номи (номархи будували свої гробниці і піраміди, а фараон перетворювався на звичайного номарха). Єгипет перестав існувати, як єдина централізована держава.
Розпочався хаос, анархія. Припинилися ірригаційні роботи.
2050 р. до н. е. цар Фіванської династії Аменемхет проголосив себе фараоном Єгипту (столиця – Фіви).
Середнє царство (2050—1750 рр. до н. е.)
В період міжцарів’я відбувалися двірцеві перевороти. Фараони радили своїм дітям нікому не довіряти, навіть родичам. Посилювалися суперечки між фараонами і номовою знаттю. Фараони відновили військові походи в Нубію, Лівію та Сінай. Фараони почали приєднувати ці території до своєї держави, щоб постійно їх грабувати. Єгипет почав занепадати і розпався на 2 незалежні держави зі столицями у Фівах та Ксоїсі. В Дельту Єгипту почали проникати кочові племена гіксосів.
Другий перехідний період (1710–1560 рр. до. н. е.)
У Єгипті панували племена гіксосів. Напевно, вони були кочівниками-бедуїнами або монголо-степовою ордою. Вони поступово переселялися до Дельти і наймалися на службу до Нижньоєгипетських фараонів. Гіксоси переймали єгипетську культуру. Яхмос І визволив країну від гіксосів і започаткував період Нового царства.
Нове царство (1580–1085 рр. до. н. е.)
Фараон Яхмос І об’єднав Єгипет. Віг організував величезну армію та розпочав нові завойовницькі походи. Його син Тутмос ІІ уславився своїми звірствами на завойованих територіях. Після нього керувати почала його дружина – Цариця Хатшепсут («Перша серед найвродливіших»). Носила прикріплену бороду. Спорудила в країну Пунт експедицію, в першу чергу, за парфумами. Також вона відзначилася цілковитою військовою бездіяльністю. Світовою державою Єгипет став за Тутмоса ІІІ. Йому надсилали «подарунки» хетські, вавілонські, асирійські царі.
Фараони створили ефективну систему управління колоніями. Вони не руйнували місцеву адміністративну систему, а лише забороняли місцевим правителям організовувати самостійну зовнішню політику. Єгипет знову перетворився на могутню і заможну державу.
Релігійно-політична реформа Аменхотепа IV
Був радше поетом ніж правителем. Був одружений на Нефертіті. Він проголосив єдиним божеством сонячний диск Атон, а себе Атоновим сином. Побудував нову столицю – Ахетатон. Хотів переконати єгиптян, що варто зректися язичницьких богів і поклонятися одному. Також прагнув ліквідувати впливи жрецтва. Почав будувати нові храми Атону. Через це накладалися нові податки на населення. Реформа зазнала невдачі і Ехнатон був змушений втікати. Його син повернув загальнодержавний культ Амона.
Єгипет і Хетська держава
Хетський цар надіслав свого сина задля організації шлюбу в Єгипті але його вбили. Відносини між двома державами остаточно зіпсувалися.
Відомі фараони: Сеті І – організував військовий похід в Сирію.
Його син Рамзес ІІ (1314–1224 р. до н. е.).
Правив 67 років. Мав величезний гарем і 160 дітей. Розпочав війну проти хетського царя Мутавала і був розгромлений під Кадешом. На важливі посади призначав своїх синів. Відродив могутність Єгипту на Середземному морі. За його нащадків – Рамесидів Єгипет знову почав розпадатися на дві держави. Виришальну роль почали відігравати жреці.
Пізнє царство (11-4 ст. до. н. е.)
В 6 ст до н.е. Єгипет завоювала Перська держава. Він був перетворений на одну із сатрапій.
332 р. до н. е. Єгипет завоював Александр Македонський. Розпочався еліністичний пероід історії Єгипту.
Єгипетська сім’я
Єгипетські жінки мали багато прав. Могли займатися науковою діяльністю, торгівлею, спортом (єгиптянка Песечет була першою жінкою лікарем в 3 тис. до н. е.). Сімейне майно належало жінці і передавалося по жіночій лінії.
Єгипетська молодь могла ожружуватися без батьківського втручання. Ранні шлюби. У сім’ях було багато дітей. Простежувалася висока дитяча смертність.
