Відкрив віруси учений Дмитро Йосипович Івановський у 1892 році, який того ж року оприлюднив роботу про поширення збудника мозаїчної хвороби тютюну. Однак сам термін «вірус» з’явився дещо пізніше.
Віруси – це паразити клітин, які поза організмом не виявляють ознак життя.
Віруси значно менші за бактерії.
Віруси не мають клітинної будови.
Віруси не мають власного обміну речовин.
Віріон – повністю сформована інфекційна часточка.
Віруси витримують висушування та низькі температури. Багато з них тривало стійкі до впливу спиртів, однак під дією ультрафіолетового випромінювання більшість вірусів гине.
Вірусологія – наука, що вивчає будову і функції вірусів, їхні властивості, шляхи передачі, способи лікування та профілактики.
Епідеміологія – наука, яка вивчає причини виникнення і поширення інфекційних хвороб та застосовує отримані знання для боротьби з ними.
Епідемія – масова захворюваність населення на інфекційну хворобу на певній території у межах однієї країни.
Пандемія - масова захворюваність населення на інфекційну хворобу в глобальному масштабі, яка поширилась на території інших країн та континентів.
За будовою розрізняють прості та складні віруси. У простих вірусах молекула нуклеїнової кислоти (ДНК або РНК) оточена білковою оболонкою (капсидом). А складні віруси додатково можуть бути вкриті поверхневою мембраною (суперкапсидом).
Гіпотези походження вірусів:
1) Гіпотеза регресивної еволюції: віруси виникли з клітин, які втратили більшість органел.
2) Гіпотеза паралельної еволюції: віруси виникли в прадавні часи незалежно від клітин.
3) Гіпотеза «скажених генів»: віруси набули здатність існувати самостійно.
Етапи взаємодії вірусу і клітини продемонстровані на схемі.
1. Адсорбція вірусів може відбуватись такими шляхами:
а) утримування вірусу на поверхні клітини за допомогою електростатичних зв’язків;
б) за допомогою взаємодії рецепторів вірусу з відповідними рецепторами клітин.
2. Проникнення вірусу у клітину може відбуватись такими шляхами:
а) ендоцитозу;
б) злиттям плазматичної мембрани з оболонкою віруса;
в) шляхом впорскування.
3. Вивільнення вірусного геному відбувається за рахунок «роздягання» віруса.
4-6. Усередині клітини хазяїна та його енергетичних ресурсів відбувається синтез вірусних білків. Спостерыгаэться подвоєння молекули нуклеїнової кислоти вірусу. Закінчується процес розмноження вірусів утворенням вірусних частинок.
7. Вихід віруса із клітини може супроводжуватись збереження життєдіяльності клітини або її руйнуванням та загибеллю.
Шляхи проникнення вірусів в організм:
- повітряно-крапельний (коронавірус, вірус кору, грипу, парагрипу, паротиту);
- з їжею (вірус гепатиту А);
- через слизові оболонки (герпесвірус, папіломавірус, вірус віспи);
- через статеві контакти (вірус імунодефіциту людини, гепатиту С);
- за участю переносників (вірус кліщового енцефаліту, лихоманки Західного Нілу).
Після появи вірусу в організмі імунна система хазяїна розпізнає його поверхневі білки як чужорідні. У відповідь клітини виробляють антитіла – речовини білкової природи, які нейтралізують антигени (віруси). Після чого формується імунна пам’ять. Вона проявляється у тому, що при повторному потрапляння в організм цього ж антигену швидко утворюватиметься велика кількість антитіл, які припинять розвиток захворювання.
Методи профілактики вірусних інфекцій:
- заходи, спрямовані на ліквідацію джерел поширення збудника (ізоляція хворих);
- заходи, спрямовані на переривання механізму поширення збудника від хворих осіб здоровим (носіння респіраторів, захисних масок та рукавичок);
- специфічні заходи профілактики (введення вакцин, сироваток).
Віроїди – інфекційні частинки, які мають вигляд одноланцюгових молекул РНК, що не кодують власних білків.
Віроїди передаються від рослини до рослини під час механічного ушкодження. Наприклад, екзокортіс цитрусових, «каданг-каданг» кокосових пальм, сонячного опіку авокадо. У людей та тварих віроїдів не виявлено.
Пріони – особливі форми білкових частинок, які здатні спричиняти захворювання нервової системи тварин і людей. Пріонний білок, потрапивши в організм, не руйнується, а проникає в кров, стаючи збудником хвороби. До таких хвороб у людей належать хвороба куру, хвороба Кройцфельда-Якоба, родинне сімейне безсоння, у тварин – коров’ячий сказ, захворювання головного мозку курей, оленів , кішок.
