Казка є важливим ритуалом єднання дітей і батьків. Також слухання казок допомагає розвинути мовлення і образне мислення. Тому важливо розповідати малюкам цікаві історії, а школярів спонукати самостійно складати казки. Із цієї статті ви дізнаєтеся, як створити власну казку.
Казки для дітей: із чого почати написання
Скласти казку під силу не тільки дорослому, а й дитині. Батьки створюють казки для дітей 3–4 років, щоб розповідати їх своїм дошкільнятам на ніч, а учні початкових класів складають казки на уроках розвитку мовлення для покращення комунікативних навичок.
Перед тим, як скласти казку, потрібно пригадати основні характеристики цього жанру. Казка – це літературний або народний твір про вигадані, часто – фантастичні події. Для казок характерна усталена структура:
- Зачин. У цій частині відбувається знайомство з героями казки. Здебільшого вона починається висловами «Жив собі…», «Був собі…».
- Основна частина. Тут розгортаються основні події.
- Кінцівка. Наприкінці казки також вживають сталі вислови. Наприклад, «І жили вони поживали да добра наживали».
Здебільшого казки бувають про тварин, чарівні й соціально-побутові. У чарівних казках:
- Дійові особи – це чарівні і фантастичні істоти (Баба Яга, гноми, відьми, ельфи);
- Є чарівні предмети (шапка-невидимка, чарівна паличка);
- Герої потрапляють у неймовірні ситуації, вони можуть перетворюватися (дівчина на качечку, жаба на принцесу).
У казках про тварин:
- Дійові особи – тварини;
- Тварини в казці вміють розмовляти і здебільшого поводяться як люди.
У соціально-побутових казках:
- Немає чарівних істот;
- Відбуваються звичні (не фантастичні) події;
- Звеличується розум і винахідливість людей.
Читайте також: Техніка швидкого читання: поради та онлайн-тренажери
Як скласти коротку казку?
Щоб скласти коротку казку, скористайтеся цим алгоритмом-підказкою:
- Оберіть різновид казки та визначте дійових осіб.
- Охарактеризуйте головного героя:
- Хто? Дайте йому ім’я;
- Де? Визначте його місце проживання / перебування;
- Коли? Оберіть епоху чи час, у який будуть відбуватися події з героєм.
- Дайте характеристику іншим персонажам, визначне позитивних і негативних (якщо є такий поділ), опишіть мотиви й мету їхніх вчинків.
- Виберіть об’єкти взаємодії (магічні чи звичайні).
- Розкажіть про дії головного героя, які він виконує для досягнення своєї мети. Фіксуйте послідовні зміни, які відбуваються з ним під час взаємодії з іншими персонажами (об’єктами) та їхню реакцію на ці зміни.
- Вирішення конфлікту. Підбийте підсумки зміни героїв, доповніть це життєвим правилом, яке із цього випливає.
- Вигадайте доречну назву для казки.
Діти часто вигадують усілякі історії, тому їм буде нескладно й цікаво працювати із цим фантастичним жанром. Але якщо в них не виходить самостійно створити казку, можете звернутися по допомогу до репетитора з української мови. Учитель під час роботи враховує вікові особливості учнів і їхні вподобання, пояснює навчальний матеріал необхідну кількість разів.
Знайти репетитора з української мови чи іншої дисципліни ви можете на сайті BUKI.
Читайте також: Навчаємося граючи. Що таке гейміфікація
Приклад короткої казки на ніч для дітей
Казочка для дітей є чудовим ритуалом перед сном, який розвиває пам’ять, уяву, образне мислення, уміння слухати. Пропонуємо ознайомитися з трьома цікавими казками для дітей.
Казка «Про хлопчика Василя і його друга-чарівника»
Жив собі Василько в бабусиному селі на канікулах. Виповнилося йому нещодавно 9 років.
Колись після сніданку хлопчик вирішив погуляти в лісі, який розташовувався поруч із бабусиною хатинкою. Йшов він стежкою і назустріч йому маленький чарівник, якому також було 9 років. Діти одразу подружилися, почали жартувати одне з одним. Чарівник показував Василькові різні фантастичні трюки з пташками й іншими мешканцями лісу.
Із цього часу хлопчики щодня зустрічалися і ходили на озеро, яке було в лісі. Дорога до цього місця була трохи моторошною, але чарівник завжди мав при собі чарівну паличку, яка допомагала дітям безпечно дістатися до водойми. Коли їм на шляху траплявся злий вовк, чарівник застосовув паличку і тварина із жахом втікала якнайдалі.
Одного разу діти купалися в озері й доплили до середини, де було дуже глибоко. Вони не могли дістатися берега й гукали на допомогу. Чарівна паличка залишилася на суші, тому ніяк не могла зарадити цій біді.
Й ось, коли вже здавалося, порятунку не буде, до озера вибіг бородач у блакитній мантії і величезній шапці. Це був дідусь маленького чарівника, який неподалік спілкувався зі стародавнім дубом і почув дитячий крик. Чоловік щось голосно промовив і трапилося неймовірне: з озера виринули водяні руки, які ніжно взяли хлопчиків і донесли до берега. Це був дух озера.
Дідусь обійняв маленьких бешкетників і взяв із них слово, що відтепер вони будуть поводитися відповідально і дбати про власну безпеку.
Коротка казка про тварин «Як зайчик сон шукав»
Прийшла нічка, а Зайчик усе не може заснути. Сидить собі біля ялинки і кліпає оченятами. Як ось у листячку зашелестів Їжачок:
- Зайчику, чого не спиш?
- Та щось мені не спиться! Десь подівся мій сон, – каже Заєць.
- Де ж ти бував, братику, що сон загубив? – відповів із посмішкою Їжачок і побіг далі.
- А і справді, треба згадат, де я був і там мій сон пошукати, – подумав вушастик.
Подивився маленький під ялинкою, пошукав у кущах і норці мишки, але не знайшов там свого сну. І вирішив піти спитати в мудрої Сови, щоб вона підказала йому, де ще сон пошукати. Підходить Зайчик до сосни й гукає Сову:
- Вітаю, пані Сова! Підкажіть мені, де мені сон шукати? Ви з високої гори все бачите і все знаєте. Може десь бачили його? Бо я без нього ніяк заснути не можу.
- Знаю, Зайчику! Він сидить під ялинкою на краю лісу й журиться, тебе чекає! – відповідає Сова.
Зайчик побіжав на край величезного лісу. Біжить, біжить, а края все не видно. Стомився маленький і ліг під дерево трохи відпочити.
- Ось трошки полежу й далі побігу, – думає сіренький.
Але Зайчик так втомився, що навіть і не помітив, як заснув. Так і нічка минула. Прокидається вухань вранці й не розуміє, де це він і що трапилося. Сів, трохи подумав і згадав, як шукав свій сон.
- Ой-ой-ой, сон мене раніше знайшов, ніж я його, – каже Зайчик, – Добре, що мій сон такий швидкий, бо довелося б мені аж до самого краю лісу бігти.
Дитяча казка «Про білочку й лисичку»
Жила собі Лисичка. Одного ранку бігла хитрунка якось із полювання і дуже засмучена була, бо нічого не спіймала. У животі в неї бурчить від голоду і в голові паморочиться.
Аж ось бачить на дереві Білочка сидить і горішками снідає. Лисичка почала заздрити пухнастій і вирішила з’їсти Білочку. Озивається до неї:
- Привіт, подружко! Як ся маєш?
- Будь здорово, Лисичко!
- Як давно я тебе не бачила, так скучила! Хочу тебе обійняти, рідненька.
Білочка відчула небезпеку і вискочила на ще вищу гілку.
- Вибач, але я після сніданку ще не вмивалася і не хочу тебе забруднити.
- А це ти горішки їла? Ой, я їх теж полюбляю, не менше, ніж різні овочі. Сьогодні зрання наїлася капусти й така щаслива була, – бреше Лисичка.
- Правда? – недовірливо перепитує Білочка, – А я сьогодні бачила біля старого дуба перепела з перебитим крилом…
Не встигла договорити Білка, як Лисички вже і сліду не була. Зірвалася і побігла до старого дуба.
- Біжи-біжи, мене не обдуриш, – з посмішкою промовила розумна Білочка.
Так і в житті, важливо обдумувати власні вчинки, щоб не наражатися на небезпеку.
