Як захистити дітей від булінгу: поради для батьків та вчителів

Згідно зі статистикою, проведеною міжнародною організацією ЮНІСЕФ, в Україні спостерігається поступове зниження показників булінгу. У 2006 році серед усіх опитаних учнів 57% становили кривдники, а 47% дітей визнали себе жертвами знущань, 2019 року кількість кривдників знизилася до 35%, а жертв – до 37%. Що таке булінг і як з ним боротися, читайте у цій статті.

Що таке булінг?

Булінг – це ситуація, коли жертва стає об'єктом цілеспрямованих моральних переслідувань, обзивань, постійних знущань та глузувань у свій бік від однієї чи групи кривдників. Цькування властиве як дітям, так і дорослим, але найчастіше відбувається у підлітковому віці – саме цей вік налаштований на «гуртування» та дружбу проти когось. Це явище є у всіх школах світу, його назва походить від англійського слова bullying, що у перекладі означає знущання.

У будь-якій групі людей рано чи пізно починає встановлюватись ієрархія, і дитячі колективи – не виняток. Це відбувається несвідомо, часто інстинктивно. Клас поділяється на підгрупи, у кожній з яких з'являються домінанти, субдомінанти, одинаки-вигнанці, і лише від особистих якостей та виховання дітей залежить, наскільки далеко вони можуть зайти у своїй жорстокості та демонстрації домінування (або навпаки – у своїй безпорадності).

Тому школа – це не лише місце соціалізації, а ще й середовище, в якому діти часто стикаються з моральним насильством.

Як показує статистика, між учасниками булінгу та рівнем доходу їхніх сімей простежується чітка кореляція.

Види булінгу в школі

Залежно від напрямку агресії розрізняють такі види булінгу:

• Емоційний. Коли кривдники дають образливі прізвиська, обзивають, навішують ярлики, акцентують на зовнішніх недоліках, морально тиснуть на жертву, іноді настає повне ігнорування.

• Економічний. Кривдники змушують віддати гроші, іноді крадуть їх, псують чи відбирають речі жертви, забруднюють одяг.

• Сексуальний. Жертву торкаються інтимних місць, дозволяють недоречні жарти інтимного характеру, насильно демонструють на жертві рухи, що імітують статевий акт.

• Фізичний. Агресор штовхається, ставить підніжки, щипає, дає ляпаси, завдає дрібних тілесних ушкоджень.

• Кібербулінг. Цькування в соціальних мережах, мобільна атака, настирливі дзвінки з погрозами, поширення в соц.мережах пліток, фото/відеоматеріалів, що стосуються приниження жертви.

Останній вид цькування зараз особливо актуальний. Цифрові технології – вже звична частина життя кожної людини. Діти проводять дуже багато часу в соціальних мережах, особливо коли вони вільні від навчання (а тепер ще й за умов карантину, сидячи вдома). Образників у соціальних мережах чи онлайн-іграх називають «тролями», нерідко вони атакують жертв анонімно.

Метою агресора може стати будь-яка людина, навіть якщо в реальному житті вона не піддається приниженням. Дуже часто «булери» атакують через брак уваги, бажання якось виділитися чи на тлі власних психологічних травм. Виходом із цієї ситуації для жертви буде просто повне ігнорування чи блокування кривдника. Але якщо «троль» переходить межі, загрожує дитині або вам (і ви схильні думати, що загрози можуть бути реалізовані), варто звернутися до правоохоронних органів.

Під час дистанційного навчання може також знижуватися рівень успішності дитини. Для пошуку репетиторів з будь-якого предмета можна скористатися зручним сервісом BUKI.

Читайте також: Монтессорі - що це таке? Все, що потрібно знати сучасним батькам про методику Монтессорі

Ознаки булінгу

Зрозуміти, що ваша дитина є жертвою булінгу, можна за такими ознаками:

• Відмова відвідувати школу. Причини можуть бути різними (болить голова, не подобаються уроки, просто немає бажання), але сенс один – емоційне пригнічення та небажання зустрічатися з кривдниками.

• Немає контактів із однокласниками. Дитина ні з ким не гуляє, не телефонує, не переписується, часто ходить одна. Іноді не знає про перенесені уроки, домашнє завдання, оскільки її ніхто не попереджає.

• Дитина почала ходити іншою дорогою, спізнюватися до школи або навпаки рано виходити – і все для того, щоб не зустрітися дорогою з кривдниками чи пасивними спостерігачами знущань з нього.

• Зіпсовані речі. Дитина може приходити в забрудненому, порваному одязі. Якісь речі можуть пропадати, їх просто відбирають.

• Інформація від спостерігачів. По можливості підтримуйте зв'язок із батьками інших дітей. Спостерігачі булінгу часто діляться зі своїми батьками про те, що відбувається в школі.

Не всі діти можуть зізнатися, що стали жертвою знущань. Вони можуть боятися засудження з боку дорослих, страх не одержати підтримку переважає. Але якщо ви бачите за невербальними ознаками, що з дитиною щось не так, подивіться з нею який-небудь фільм про булінг (наприклад, «Опудало»). Ставте їй після перегляду ненав'язливі запитання, що б вона зробила в подібних ситуаціях, як почувала б себе. По реакції дитини ви все зрозумієте.

Як боротися з булінгом у школі: поради для вчителів

Від моральних знущань ніхто не застрахований, вони можуть виникнути в будь-якому колективі, тому потрібно вживати заходів щодо запобігання заздалегідь. Ще з молодших класів вчителям варто подбати про те, щоб один чи два рази на тиждень виділявся час для виховних годин, на яких дітей потрібно вчити толерантному ставленню один до одного, пояснювати такі поняття як рівність, особисті межі, розігрувати сценки, де кожен би на собі відчув роль як булера, так і жертви.

Якщо вчитель помітив булінг, насамперед він має провести збори з усіма дітьми, позначити цькування, яке було помічене, встановити правила в колективі, де кожен буде у безпеці. Для педагогів будуть корисні кілька наведених нижче джерел:

• Посібник «Не смійся з мене», П. Ярроу.

• Навчально-методичний посібник «Організація роботи з розв’язання проблеми насильства в школі», Дубровська Є.В., Ясеновська М.Е.

• Навчально-методичний посібник «Будуємо майбутнє разом: програма профілактики конфліктів та правопорушень серед учнівської молоді», ЮНІСЕФ Україна.

Яких заходів може вжити жертва під час нападів кривдника?

• Намагатись приховувати емоції. Булер – як вампір, що харчується енергією жертви; часто він намагається викликати сльози, страх, моральний біль.

• Включити критичне мислення. Іноді діти сміються з неохайності іншої дитини (з брудного одягу, сального волосся, бруду під нігтями). Звичайно, це справа індивідуально кожного, та ніхто не має права вас за це ображати, але цю причину за бажанням можна самостійно виправити.

• Не тримати в собі проблему та повідомити дорослих. Це можуть бути класний керівник, адміністрація школи, шкільний психолог, батьки. Головне – зберігати спокій і впевненість, тоді агресору стане просто нецікаво зачіпати свою жертву, не отримуючи емоцій у відповідь.

Як знизити ризик кібербулінгу:

• Не приймати запити в друзі від незнайомих людей (часто це можуть бути навіть небезпечні дорослі з психічними відхиленнями);

• Не викладати в мережу (і нікому не надсилати в особистих повідомленнях) фото чи відео, за які потім може бути соромно;

• Нікому не давати паролі від своїх соц.мереж.

Читайте також: Що таке педагогіка партнерства: правила сучасного викладання

Булінг у школі: як діяти батькам?

Дуже важливо правильно дати першу реакцію на зізнання дитини, оскільки від цього залежить напрям вашої подальшої розмови. Як реагувати, коли ви тільки що дізналися про булінг щодо своєї дитини, нижче по пунктах:

1. Уважно вислухайте її. Нерідко діти довго збираються з силами, щоб зізнатися в чомусь дорослим, тому не намагайтеся перебивати, – так можна тільки злякати дитину. Нехай вона розповість все до кінця, найчастіше вся суть конфлікту, вся основна інформація подається у двох-трьох останніх реченнях.

2. Заспокойте та підтримайте. Навіть якщо з розповіді стає зрозуміло, що ваша дитина теж винна, все одно, цінуйте її довіру до вас, і те, що вона прийшла до вас із зізнанням. Дайте зрозуміти, що цю ситуацію можна вирішити, в чому ви обов'язково дитині допоможете.

3. Контролюйте свої переживання. Не дайте емоціям взяти гору над вами, не потрібно нічого робити на гарячу голову. Розкладіть всю ситуацію по поличках, підійдіть до вирішення з холодним розумом.

4. Вислухайте іншу сторону. Бажано почути цю історію з вуст незацікавленої сторони, яка просто стала свідком того, що відбувається. Не завжди є така можливість, тому можна безпосередньо зв'язатися з кривдником і його батьками.

Якщо булінг стосовно вашої дитини стався один раз, з імовірністю це повториться знову.

Дотримуючись рекомендацій українського реформатора у сфері освіти, Володимира Співаковського, для запобігання рецидивам цькування потрібно вжити таких заходів:

• З боку школи. Класний керівник, шкільний психолог повинні проводити виховні бесіди з усіма сторонами булінгу, включаючи і спостерігачів. Не можна заплющувати очі на те, що відбувається в класному колективі, вчитель та батьки кривдника можуть понести адміністративну відповідальність.

• З боку сім'ї. Коли ваша дитина стає жертвою, це означає, що вона не вміє відстоювати власні межі. Батьки повинні надати належну підтримку та висловити розуміння, не звинувачувати ні в чому дитину, пояснювати, як надалі можна уникнути подібних конфліктів, як реагувати та поводитися в колективі, надати їй впевненості.

• З боку самої дитини. Щоб не зациклюватися виключно на тому, що відбувається в школі, можна віддати дитину, наприклад, у спортивну секцію. Там вона зможе відволіктися, здобути впевненість у своїх силах, і мати альтернативний колектив. Але в жодному разі не потрібно віддавати її у важкий агресивний спорт з метою помститися кривдникам.

Батьки можуть звернутися до класного керівника, до шкільної адміністрації, але відповідальність за дитину лежить лише на самих батьках. Дуже часто буває, що шкільні вчителі не звертають уваги на цькування, недооцінюють його. Дослідження, проведені у 2011 році в рамках проєкту «Попередження насильства над дітьми в школі» у навчальних закладах України свідчать, що лише 36% педагогів відносять моральні знущання до форм насильства.

Слідкуйте за моральним станом своєї дитини, навідуйтеся до школи, знайте кривдників в обличчя. Якщо ви розумієте, що ситуація в цьому колективі завдає (або незабаром завдасть) непоправної шкоди психологічному здоров'ю вашої дитини, прислухайтеся до неї, обговоріть проблему – швидше за все правильним рішенням стане переведення в інший клас або школу.

Повну статистику ЮНІСЕФ щодо підліткового булінгу в Україні можете переглянути на офіційному сайті організації.

Читайте також: Як вибрати приватну школу для дитини?