Батьки часто усуваються від процесу навчання дитини, обмежуючись перевіркою щоденника, контролем домашнього завдання та організацією позашкільного часу. Ігнорування школи як осередку розвитку та співпраці може ставатися з різних причин: у когось нема на це часу, а хтось просто не знає, як саме може бути корисним.
Педагогіка партнерства створює рамку для конструктивного діалогу та співпраці між учнями, батьками та вчителями, щоби діти були щасливішими, а якість освіти була вищою. Що таке педагогіка партнерства та як вона реалізується на практиці – далі у тексті.
Що таке педагогіка партнерства?
Дитина проводить у школі понад 800 годин на рік. Це достатньо багато часу для того, щоби дбати про середовище та атмосферу, у якій дитина навчається, соціалізується та розвивається. Педагогіка партнерства має на меті організувати навчання на засадах дитиноцентризму та індивідуального підходу до кожної дитини. Ця мета досягається за допомоги різноманітних педагогічних методів та інструментів.
Цей формат для співпраці винайшли на заході у другій половині минулого століття та активно впроваджують й сьогодні для покращення якості середньої освіти в Австралії, Іспанії, Німеччині та інших розвинених країнах. Педагогіка партнерства ґрунтується на цінностях довіри, взаємоповаги та підтримки, доброзичливості. За допомоги педагогіки партнерства у школі створюється атмосфера, сприятлива для повноцінного розвитку індивідуальних здібностей кожної дитини.
В Україні педагогіка партнерства з’явилася разом із концепцією Нової української школи. Серед головних орієнтирів НУШ – фокус на дитині. Він реалізується, зокрема, в створенні індивідуальних траєкторій розвитку та покращенні досвіду у школі. Співпраця вчителів та батьків – важлива складова у досягненні цих цілей.
Читайте також: Монтессорі - що це таке? Все, що потрібно знати сучасним батькам про методику Монтессорі
Як встановити діалог між учнем та вчителем?
Педагогіка партнерства між учнями та вчителем може реалізуватися у наступних форматах взаємодії:
-
інтерактивні та гейміфіковані формати;
-
дослідна робота у групах;
-
пропонування активностей з самоосвіти;
-
проєктні активності;
-
діалогічні формати;
-
стимулювання учнів до формування власної думки;
-
використання методів самостійної оцінки та взаємної перевірки учнів.
Головним орієнтиром в організації навчального процесу у рамках педагогіки партнерства є орієнтація на дитину та розкриття її індивідуальних здібностей. Якщо вчитель чи батьки бачать труднощі дитини з опануванням якогось предмету або навпаки – велику цікавість до нього, це привід для обговорення подальших кроків. Одним з найефективніших способів поглибити знання можуть бути індивідуальні заняття. Репетитора з будь-якого предмету та для будь-яких потреб можна знайти на сайті BUKI.
Педагогіка партнерства з батьками
Особливе місце у педагогіці партнерства посідає тісна та плідна взаємодія між школами, вчителями та батьками. В рамках педагогіки партнерства батьків долучають до процесу прийняття ключових, стратегічних рішень на класних або загальношкільних зборах. Думкою батьків цікавляться, коли аналізують якість роботи школи та спільно шукають можливі шляхи покращення якості освіти.
У педагогіці партнерства надзвичайно важлива прозорість та поінформованість усіх учасників процесу. В Україні, як і в інших країнах, де впроваджується концепт партнерства та співпраці, діє онлайн система Єдина школа. Вона дозволяє зареєстрованим закладам освіти вести журнали, додавати домашні завдання та спілкуватися батькам і вчителям про успішність, потреби та складнощі дитини. Впровадження електронної системи – важливий крок у реалізації концепції педагогіки партнерства, однак він не є вичерпним.
Для організації більш плідної комунікації між адміністраціями шкіл, вчителями та батьками можна використовувати Меморандум співпраці педагогів, учнів та батьків, розроблений НУШ. Учасники процесу можуть разом вивчити та опрацювати цей рамковий документ, щоби прийняти загальні та спільні правила взаємодії. Зрозумілі та визначені умови взаємодії сприятимуть довірі та прозорій комунікації. Ось лише деякі способи впровадження елементів педагогіку партнерства у вашій школі:
-
організація загально шкільних батьківських зборів за участі вибраних представників з кожного класу
-
проведення класних батьківських зборів
-
організація індивідуальних зустрічей вчителів та батьків, що можуть проводитися як регулярно, так і за потреби учасників
-
організація навчального процесу за участі батьків
-
листування онлайн або офлайн вчителів із батьками
Читайте також: Єдина школа: навіщо впровадили цю систему та як їй користуватися
Як педагогіка співробітництва працює в інших країнах: приклади
Педагогіка партнерства є рамковою концепцією, а це значить, що кожен навчальний заклад може обрати найзручнішу для себе модель. Вибір зручного для всіх формату співпраці може стати першим кроком у великій спільній роботі, яку провадитиме школа за підтримки батьків. Знаючи про досвід інших країн у реалізації педагогіки партнерства, українські освітяни та батьки можуть визначити, що підходить їм найкраще.
Реформи, що започаткували у Польщі в дев’яностих та нульових, визначали батьків та вчителів рівноправними та відповідальними за всебічний та повноцінний розвиток дитини. Залученість батьків у навчальний процес є запорукою реалізації цього твердження на практиці. У Польщі практикують не лише регулярні класні збори, а й загально шкільні. Без участі батьківських рад та президій, що обираються у кожному класі, школа не приймає жодних ключових рішень. До думки батьків дослухаються, а якщо дитина має особливі потреби чи складнощі, вчитель та батьки разом та в індивідуальному порядку шукають способи їх вирішення.
Канадська модель партнерства не включає класних зборів. Там проводять або загальношкільні, або індивідуальні зустрічі. Однак на якості співпраці та комунікації відсутність регулярних класних зібрань це не позначається. Замість загальних зустрічей, батьки та вчителі спілкуються або онлайн, або за допомоги спеціальних тек для листування. Туди вчитель може вкладати інформацію про успішність, новини чи запитання, а батьки, вивчивши матеріали, можуть надати свою відповідь, зауваження чи пропозицію.
Схожа модель функціонує і в Фінляндії. Спілкування між вчителями та батьками відбувається в державній онлайн-системі. Загальні ж батьківські збори за участі педагогічного колективу проводять двічі (у молодших класах) або один раз (у старших класах) на рік. Вчителі разом з батьками та учнями планують навчальні плани на півріччя або рік. Після того, як цей період завершується, учні проводять самооцінку, яку перевіряє вчитель, і залежно від результатів навчальний план на наступний період може коригуватися.
У Швеції практикують індивідуальні зустрічі батьків із викладачами, на меті яких – створення індивідуальних учнівських траєкторій. Разом із формальними моделями, використовують також навчальні зустрічі з батьками та навіть вечірки чи зустрічі у кав’ярнях. Школа ставиться до батьків як до осередку підтримки та розвитку, а батьки – довіряють школам та включаються у співпрацю за потреби.
Досвід впровадження педагогіки партнерства в інших країнах красно свідчить про те, що для організації продуктивної співпраці не конче потрібно використовувати усі можливі формати. Учасники процесу, маючи однакову мету, самі обирають саме ті моделі, що є для них найзручнішими. Започаткуйте цей процес у вашому навчальному закладі, щоби зрозуміти, які саме способи взаємодії будуть ефективними для вас.
