«Та що там те навчання?», «Студентські роки найкращі в житті!», «Та щось там читає!», «Постійно сидить за комп'ютером!»... Чи знайомі Вам подібні висловлювання? А як Ви ставитеся до різноманітних упереджень, пов'язаних із навчанням? Давайте з'ясуємо, як та чому вони виникли.
Думка про те, що вчитися легко, сформувалася, певним чином, у людей, які вчилися дуже рідко чи і взагалі не хотіли вчитися, під впливом історій про принців та принцес, які з дитинства оточені всілякими елітарними забавками, включаючи навчання в ігровій формі. Ви, мабуть, пам’ятаєте вчителя-раба із казки «Дванадцять місяців», який мав розважати юну королеву.
Ну з нащадками монархів усе зрозуміло. Їм потрібно бути в усьому обізнаними, щоб підтримувати розмови з потенційними нареченими на банкетах. Але чи так само відбувається в інших дітей? Якщо Ви матір чи батько, то перш, ніж загрузити свою дитину уроками, подумайте, скільки зусиль їй це вартуватиме і чи будуть вони виправдані. Так-от, дуже часто ми навантажуємо себе та своїх дітей непотрібними додатковими предметами, спеціальностями, курсами і т.д. За цим всім стоїть помилкове судження, що навчання – це легкий спосіб досягнути прогресу. Насправді ж, якщо воно для розваги, то навряд чи принесе результат.
В наш час інформатизації та глобалізації, усе життя обертається навколо навчання. Суспільство та прогрес зобов'язує до безперевного розвитку. Навчання – це важка праця. Окрім того, що потрібно засвоїти багато нової інформації, треба мати достатню самодисципліну, організувати свій час та систематичність занять. Також перед кожним учнем стоїть складний вибір пріоритетності у вивченні матеріалу. Необхідно акумулювати всі свої сили для засвоювання матеріалу. Не кожен може запам’ятати вивчене на все життя, тому учням постійно доводиться щось повторювати. Вивчення будь-якого предмету вимагає гнучкості мислення та боротьби зі своїми слабостями, такими як лінь, погана пам’ять,відсутність уваги та концентрації. Потрібно багато працювати над собою. А найскладніше те, що в навчанні не видно кінця-краю і неможливо відразу отримати видимий результат. Це провокує появу сумнівів – як у собі, так і в обраному предметі, вчителі, життєвих цілях.
Чи справді навчання складніше за роботу? Якщо у вас недостатньо мотивації, то так. Працює людина зазвичай по графіку і переважно не більше восьми годин. За навчанням можна сидіти й більше 12 годин на добу. Завжди складно прорахувати, скільки часу та сил піде на домашнє завдання та самостійне опрацювання матеріалу. Крім того, навчанню потрібно віддаватися повністю, робити все старанно, нічого не пропускати. На роботі ж можна іноді пливти по течії чи дозволити собі каву або телефонну розмову не в обідній час. Та й свої завдання можна комусь делегувати. За роботу ви отримуєте винагороду відразу, а за навчання – тільки в далекій перспективі, а інколи і зовсім нічого не отримуєте. В цьому полягає основний виклик навчання. Однак, ви можете щось дарувати собі за кожен урок самі. Наприклад, за вивчений список неправильних дієслів можна купити собі тістечко. Інший спосіб мотивації: якщо я вивчу французьку, то напишу французькою роман. Чому б ні? Світ переповнений джерелами мотивації. Нікому не дозволяйте їх загасити!
Якщо Ви поєднуєте навчання й роботу, то Ви точно розумієте про що йде мова. Іноді на роботі можна відпочивати від навчання. Незалежно від того, що ви хочете освоїти, не втрачайте віру в себе та впевнено йдіть до своєї мети. Навчайтеся відповідно до своїх потреб та орієнтирів. Тоді будь-який предмет приноситиме задоволення.
