Дієприкметник – це особлива форма дієслова, яка відповідає на питання «який» і називає ознаку предмета за дією. Наприклад: який? – намальований (бо його намалювали), який? – прочитаний (бо його прочитали), який? – віруючий (бо він вірить).
Зверніть увагу! Активних дієприкметників (таких, які мають у складі суфікси -уч, -юч (пишучий, працюючий) варто уникати, вони властиві російській мові, а з ужитку в українській практично вийшли.
Типова помилка! Із власного досвіду знаю, що учні дуже часто плутають дієприкметники з прикметниками. Насправді в цьому немає нічого дивного, адже провести чіткі межі між прикметниками і дієприкметниками іноді дійсно буває дуже складно. Більшість давніх дієприкметників перейшли в розряди прикметників. Так, наприклад, прикметник «знайомий» в сучасній українській мові не сприймається як дієприкметник. Проте в давньоукраїнській і старослов’янській мовах він вважався дієприкметником, який походив від слова «знати» і записувався не як «знайомий», а як «знаємий», тобто той, якого знають.
Дієприкметниковий зворот – це сполучення дієприкметника із залежними від нього словами.
Питання на засипку! Що таке залежні слова? Звичайно, це ті слова, до яких ми ставимо питання, у нашому випадку – від дієприкметника. Наприклад: книга, прочитана мною давно. Книга – означуване слово, воно не входить у склад дієприкметника, а лише називає предмет, який дієприкметник описує. Ця книга яка? – прочитана. Та чи йде мова про те, що ця книга просто прочитана, чи вказуються на якісь особливості того, як саме і ким вона прочитана?
Ставимо питання від дієприкметника прочитана до інших слів: прочитана ким? – мною; прочитана коли? – давно. Від слова прочитана ми поставили два питання: до додатка мною і до обставини давно. Отже, ці слова є залежними від дієприкметника і становлять з ним дієприкметниковий зворот.
Лайфхак. Є спосіб переконатися, чи справді ті чи інші слова становлять разом із дієприкметником зворот.
Наприклад: Книга, прочитана мною давно, лежить на полиці запилена.
Для того, щоб переконатися, що прочитана мною давно - це дієприкметниковий зворот, закриваємо у реченні дієприкметник і читаємо, що виходить.
Книга, мною давно, лежить на полиці запилена.
Нісенітниця, еге ж?
Якщо слова без дієприкметника в реченні не мають ніякого змісту, значить вони тісно пов’язані з дієприкметником, залежні від нього і разом із ним точно становлять дієприкметниковий зворот.
У реченні маємо ще один дієприкметник – запилена (тому що вона покрилася пилом, запилилася). Перевіримо, чи має він залежні слова: Книга, прочитана мною давно, лежить на полиці. Змістовно це речення завершене, у ньому немає «зайвих» слів. Від дієприкметника запилена ми не можемо поставити питання до жодного слова в реченні.
Примхлива пунктуація. Дієприкметниковий зворот може відокремлюватися або не відокремлюватися комами на письмі. Для того, щоб зрозуміти, коли розділові знаки потрібні, а коли – ні, пригадаймо, що в реченні з дієприкметниковим зворотом є слово, яке ми називаємо означуваним. Саме від нього залежить відокремлення.
Наприклад: Книга, прочитана мною давно, лежить на полиці запилена. Означуваним є те слово, яке пояснюється, увиразнюється, розшифровується, характеризується у дієприкметниковому звороті, тобто те слово, від якого ми можемо поставити питання який? до дієприкметника. У нашому реченні таким словом є книга. Книга яка? – прочитана мною давно.
Отже, з огляду на позицію означуваного слова в реченні ми будемо або не будемо виділяти комами дієприкметник.
Не будемо виділяти в тому випадку, якщо означуване слово стоїть після дієприкметникового звороту і між ними немає інших другорядних членів речення. Наприклад: Заквітчаний зеленню луг майорів удалині.
У всіх інших випадках дієприкметниковий зворот виділяємо комою або комами. У яких саме?
Варто пам’ятати, що не завжди виділяємо зворот навіть тоді, коли він займає позицію перед означуваним словом. Ставимо кому після дієприкметникового звороту перед означуваним словом тоді, коли дієприкметниковий зворот має додаткове обставинне значення.
Звучить незрозуміло? Спробуймо розібратися із цим на прикладі: Покинута людьми на довгі дні, дорога помирає в бур’яні. Означуване слово – дорога, дієприкметниковий зворот – покинута людьми на довгі дні. Згідно з першим правилом кома не потрібна, проте є одне але. Чому дорога помирає в бур’яні? Тому що вона покинута людьми. Давайте глибше проаналізуємо зміст цього речення. Покинута дорога – тобто цією дорогою давно ніхто не ходить. Вона потопає в бур’яні – якщо дорогою ніхто не ходить, то вона заростає травою. Отже, що ми маємо? Дорога заростає травою, тому що по ній ніхто не ходить, тому що вона покинута людьми. Дорога помирає в бур’яні – це наслідок того, що по ній не ходять люди. Чому дорога помирає? Бо вона покинута людьми на довгі дні. Який член речення відповідає на питання чому? Звичайно, обставина. Ось вам і додаткове обставинне значення. Головне значення дієприкметникового звороту – це те, що дорога є покинутою людьми, тобто по ній ніхто не ходить. Додаткове обставинне значення – саме те, що ця дорога покинута, є причиною, чому вона помирає в бур’яні. Тобто в цьому реченні акцент робиться не на тому, що дорога покинута, а на тому, що через те, що вона покинута, дорога заросла бур’яном. У реченні Заквітчаний зеленню луг майорів удалині додаткового обставинного значення немає. Луг майорів удалині не тому, що він був заквітчаний зеленню, це його стала властивість. Він буде майоріти і вкритий снігом, і пожовклий осінню, навіть якщо втратить зелену барву.
Тож узагальнимо ці два правила. Якщо дієприкметниковий зворот стоїть перед означуваним словом, коми не потрібні. Але якщо він має додаткове обставинне значення, то кому ставимо. Це правило №1.
Правило №2. Кому ставимо, якщо дієприкметниковий зворот стоїть перед означуваним словом, але між ними є другорядні члени речення (які не належать до дієприкметникового звороту). Наприклад: Омита росою, в лузі цвіла блакитна квітка. Означуване слово – квітка, дієприкметниковий зворот – омита росою. Між ними є такі члени речення: обставина в лузі, означення блакитна.
Правило №3. Кому ставимо, якщо дієприкметниковий зворот стоїть перед означуваним словом, яким є займенник: Одягнена в зелене, вона була схожою на польову мавку. Означуване слово: вона – займенник.
Правило №4. Кому або дві коми ставимо, якщо дієприкметниковий зворот стоїть після означуваного слова. Одну кому - перед дієприкметниковим зворотом, якщо він стоїть в кінці речення: Я побачила небо, всіяне зорями. (Означуване слово – небо, дієприкметниковий зворот – всіяне зорями). Дві коми – перед і після дієприкметникового звороту, - якщо після нього є ще інші другорядні члени: Я побачила небо, всіяне зорями, і посміхнулася.
Ось і всі правила щодо відокремлення.
Варто пам’ятати, що дієприкметник і весь дієприкметниковий зворот у реченні завжди виступають означенням.
Отже, дієприкметник – це особлива форма дієслова, яка відповідає на питання який? і вказує на ознаку за дією. Дієприкметник із залежними словами становить дієприкметниковий зворот. Слово, яке пояснюється в дієприкметниковому звороті, називають означуваним. Дієприкметниковий зворот відокремлюється комою, якщо стоїть після означуваного слова в кінці речення. Дієприкметниковий зворот відокремлюється двома комами, якщо стоїть після означуваного слова всередині речення. Дієприкметниковий зворот не відокремлюється, якщо стоїть на початку речення перед означуваним словом, але виділяється комами навіть на початку речення, якщо вказує на додаткову обставинну дію, якщо означуване слово виступає займенником, або якщо між дієприкметниковим зворотом і означуваним словом є інші другорядні члени речення. Дієприкметник і дієприкметниковий зворот завжди виконують роль означення.