Моє знайомство з Словаччиною, переїзд, вибір спеціальності

Я не планувала навчатись закордоном. 

⠀
Я готувалась до ЗНО, для мене був тільки один варіант - бюджетне місце в списку. Від 2 класу мала грамоти і їздила на 3 олімпіади мінімум в рік, я здавала українську мову, географію і математику, хотіла вступити на менеджмент або щось пов’язане з географією, бо дуже її любила.
⠀
Але побачила випадково рекламу організації, яка допомагала вступити в університети Словаччини. Мене переконала сестра піти на презентацію. Після презентації були тести на загальний розвиток і розуміння словацької. Потім співбесіда з керівником організації і його асистенткою. Це все відбувалось 4,5 роки тому. Закінчила університет з червоним дипломом. Навчалась в сільській школі, і коли уже готувала документи для вступу, моїй мамі двічі наголошували, що я з простої школи і чи потягну програму. Мама про це вже розказала, коли я стала першою в рейтингу серед усіх студентів 1-го курсу і отримала найвищу стипендію.

Я пройшла співбесіди і почалась підготовка документів, документи допомагала робити організація, через яку вступала.

⠀
Потрібно було ностирфікувати і перекласти оцінки з школи, переклад свідоцтв про народження моє і батьків. Я відкривала візу шенгенську в Ужгороді так, як мала простий паспорт, біометричні тільки тоді починали робити. Перекладали деякі документи в Словаччині, перекладач з ліцензією. Ще підписували довіреності на власника організації за те, що він несе відповідальність за нас, так як на момент вступу мені було тільки 17.

⠀
Саму заявку в університет, заявку на проживання в гуртожиток надсилала також організація. За документи і мовні курси, які тривали 3 місяці в Франківську було заплачено 1200 євро. Самі курси коштували 300 євро.
⠀

По приїзду я йшла на медогляд, який вже не входив в ціну(171 євро), місто Мартін. Там найдешевші ціни і дуже великі черги. Перед медоглядом всі йшли в поліцію для іноземців і подавали документи на офіційне проживання в Словаччині на період навчання(3 роки, з можливістю працювати 20 годин в тиждень). Отримали дозвіл якраз, коли закінчувалась дія візи.

⠀Ми були одними з перших українців в університеті. Наступні роки уже 100 людей з України вступало. Організація, через яку я йшла, і досі працює. Кому цікаво, можу скинути ссилку на їхній сайт в приват. Здається, там уже трошки більше коштує програма, на 200-300 євро.

Вибір спеціальності:
⠀
Коли я вже остаточно вирішила, що вступаю закордон, то плани на спеціальність в мене змінились. Я хотіла менеджмент, але він ж буде залегким. Жаль, буде потратити роки часу на те, що можна вивчити самому на курсах.
⠀
Тому... вибрала технічний університет в Кошице, другий в країні в рейтингу, і факультет виробничих технологій, який займає 7 місце в списку серед усіх факультетів країни.
Спеціальність моя: промисловий менеджмент, але половина предметів - це промислова інженерія, кафедра промислової інженерії і інформатики.
⠀

Що вивчала:
Вищу математику і фізику, механіку, електроніку і електротехніку, хімічний склад технічних матеріалів для промисловості, технології виробництва(фрезування, зварювання і випалювання лазером і тд), основи програмування, бази даних, Matlab, створення 3-D моделей для виробництва і окремо для деталей(Creo Parametric 3.0), це програма, яка використовується для навчання інженерів, які потім у виробництві використовуватимуть СAD, CATIA і тд.; ми вивчали технічні норми і документацію, креслили від руки і за допомогою програм. Ще вивчали з технічних предметів сопромат. Вчила я його, до речі, з книжок НАУ(машинобудування, магістратура), а ми це вчили ще на бакалавра, і там не було легких завдань.
⠀
З менеджменту вивчали: менеджмент організацій і проектів, мікроекономіку, статистику, підприємницьку діяльність і всі її юридичні аспекти, бухгалтерський облік, створювали дуже багато бізнес-планів і робили дуже багато презентацій англійською і словацькою мовами.
⠀
З зайвих предметів, яких як правило в Україні дуже багато: психологія і основи праці, і то це було суто на промисловість направлено, тому не так і зайве.

Навчання в Словаччині - у чому переваги?

Одразу напишу, якби в мене був вибір зараз куди вступити. Я б знову вибрала цю країну!

• Навчання повністю безкоштовне для усіх на словацькій мові. Непотрібно мати карту поляка і тд, як в Польщі.
• Непотрібно проходити мовні курси 1 рік. Як у Польщі і Чехії.
• Визнання диплому в багатьох країнах світу. Простий приклад, моїй сестрі в США український диплом зарахували як певні курси в коледжі. А її знайомій з Польщі як повноцінний документ про вищу освіту. Словацькі дипломи також такого зразку. Але інженерія має свої нюанси, і якщо правильно вибрати факультет, то ви матимете право працювати в більшості країн світу як інженер.
• Наявність стипендій. Я мала 1200-1350 євро в рік. Цього року мої одногрупники отримали по 2500 тисячі євро. 1000 за те, що обрали затребувану спеціальність, 1500 за успіхи в навчанні. Виплати проводяться 1 раз в рік, вкінці першого семестру.
• Ставлення викладачів дуже хороше, там де по-менше українців. В мене вони були неймовірні. Більшість з них працюють чи працювали багато років в галузі, мають свої підприємства.
• Гуртожитки, які в дуже гарному стані. Буде окремий пост.
• Вартість програм, якщо через когось вступити. 1500 євро приблизно. Але можна дешевше або самому!
• Участь і можливість поїхати по обміну в інші країни, з України складно на «Work&travel” потрапити, з Словаччини легко. Університет сприяє програмам обміну.

Словацька мова:
⠀
Мова схожа на українську твердою вимовою, деякими словами. Але ви не будете майже нічого розуміти, якщо не прикладете зусиль. Я знаю людей, які працюють і живуть в Словаччині вже роки, але так і не знають і не розуміють мови????, спілкуються англійською, українською і жестами. Вони досі не адаптувались нормально.
⠀
Тому я б не радила думати, що вона дуже легка і все прийде само собою з часом. Не прийде. Я ходила на курси перед від’їздом, які нам організовували. Дуже важливо вивчати все в комплексі: усну, розмовну, письмову. Я вчила усердно ще перед від’їздом, і мені було важко на початку навчання. Не знаю як справлялись ті, хто взагалі не прикладав зусиль. 
⠀
Хтось скаже для чого вчити мову, якою говорять 5 млн людей? Мені вона дала багато. Як мінімум, розуміння усіх слов’янських мов, тепер я спокійно розумію, читаю і навіть говорю чеською, польською, хорватською, а це вже більше ніж 5 млн. В мене є друзі-іноземці. Мені було дуже легко розбиратись з усіма бюрократичними питаннями закордоном, без допомоги інших людей. І ще я спокійно отримувала краще оплачувану роботу, заводила друзів-словаків, була в курсі всіх новин і подій в країні. І мене ніхто не приймав як чужу. 
⠀
Ваша еміграція не буде повноцінною без гарного знання мови країни, в яку ви переїдете.