Майстерне використання прикметників створює найпопулярніший художній засіб – епітети. Але для того, щоб навчитися створювати образні вислови, треба знати норму мови. З цієї статті можна дізнатися всю важливу і цікаву інформацію про прикметник, яка допоможе краще зрозуміти морфологію та підготуватися до НМТ (ЗНО).
Що таке прикметник?
Прикметник – це одна з самостійних частин мови, що означає ознаку предмета. Прикметник відповідає на питання «який?», «чий?».
Прикметники змінюються за родами, числами, відмінками, які в реченні узгоджуються з іменником, від якого цей прикметник залежить. Зверніть увагу на приклади:
- Ясний ранок;
- Ясного ранку;
- Ясному ранку.
Прикметник щоразу в тій формі, якої потребує від нього іменник.
Прикметники в українській мові здебільшого мають закінчення -ий і належать до твердої групи. Але також є прикметники із закінченням -ій, які належать до м’якої групи.
|
Прикметники: приклади твердої групи |
Прикметники: приклади м’якої групи |
|
Зворотний |
Могутній |
|
Природний |
Ранній |
|
Продажний |
Сторонній |
|
Доччин |
Вчорашній |
|
Галин |
Прийдешній |
|
Ясний |
Колишній |
Потрібно пам’ятати про те, що хоч прикметник такий простий і його легко впізнати, у мові є і інші слова, які відповідають на питання «який?». Розглянемо приклади.
«Захмарене зранку небо до обіду розпогодилося». Слово «захмарене» відповідає на питання «яке?», у реченні виконує роль означення, утім, це не прикметник, а дієприкметник.
Щоб відрізнити прикметник від дієприкметника, необхідно тримати у голові важливу відмінність між цими частинами мови: прикметник означає постійну та незмінювану в часі ознаку:
- Зелені пагони;
- Ясний ранок;
- Свіже молоко;
- Цікавий роман.
Дієприкметник завжди пов’язаний із дієсловом, від якого утворений, і, навіть, зберігає значення виду твірного дієслова: захмарити – захмарене (доконаний вид).
Прикметники жодного зв’язку із дієсловом не мають. Ті з них, які означають ознаку через відношення до іншого предмета (морський вітер, кімнатна рослина), утворені від іменників.
Є такі дієприкметники, які із часом втрачають зв’язок із дієсловом і цілком переходять до прикметників: вихована дитина.
Деякі прикметники й дієприкметники розрізняються наголосом. Зверніть увагу на приклади:
- Картопля варена (наголос на першому складі) у підсоленій воді – слово «варена» в цьому випадку є дієприкметником.
- Оленка почувалася мов варена (наголос на другому складі) – слово «варена» в цьому випадку є прикметником.
Так само наголосом розрізняються прикметники й дієприкметники із суфіксами -ан-, -ян-, -ен-. Вони є наголошеними в прикметниках і ненаголошеними в дієприкметниках:
- Нездоланні перешкоди: суфікс -ан- наголошений у прикметника;
- Нездолані шляхи: суфікс -ан- ненаголошений у дієприкметника.
Прикметник не варто сплутувати із займенниками, а саме:
- Означальними: всякий, кожний, інший.
- Вказівними: той, такий.
- Присвійними: мій, твій, свій.
Сплутування відбувається через те, що ці займенники відповідають на ті ж самі питання, що і прикметники. Але, на відміну від прикметника, займенники лише вказують на ознаку, а не називають її.
Розряди прикметників
Прикметники розрізняють за значенням і об’єднують їх у три розряди: якісні, відносні, присвійні.
Якісні прикметники
Якісні прикметники – це такі прикметники, які виражають ознаку безпосередньо самим своїм значенням і здебільшого основи якісних прикметників сприймаються як непохідні:
- Сірий ранок;
- Біле полотно;
- Далекі мандри;
- Хоробрий воїн.
Якісні прикметники означають ознаку, яка сприймається органами чуття (колір, розмір, інші характерні зовнішні ознаки предмета): чорний, світлий, малий, вузький, круглий, легкий. До якісних прикметників належать також ті, які означають:
- Різноманітні смакові характеристики: кислий, солодкий, смачний.
- Фізичні властивості предметів, які ми сприймаємо на слух, дотик чи запах: гучний, тихий, теплий.
- Різноманітні фізичні та психічні характеристики людини: добрий, злий, тонкий, спритний.
Ознаки, що виражають якісні прикметники, можуть проявлятися більшою чи меншою мірою: мудрий, мудріший, наймудріший.
Якісні прикметники можуть утворювати антонімічні пари:
- Далекий – близький;
- Високий – низький;
- Холодний – теплий;
- Багатий – бідний.
Тільки якісні прикметники можуть ставати твірними словами для іменників та прислівників із суфіксами -о-, -е-: зелений → зелень, зелено; кмітливий → кмітливість, кмітливо.
Якісні прикметники можуть мати так звані короткі форми:
- Зелений гай – зелен гай.
- Дрібний дощик – дрібен дощик.
Відносні прикметники
Відносний прикметник виражає ознаку не безпосередньо, а через відношення до іншого предмета. Це здебільшого прикметники, утворені від іменника:
- Каша з молоком → молочна каша;
- Екзамен під час вступу → вступний екзамен.
У відносних прикметників немає характеристик якісних:
- Вони не можуть виявлятися більшою чи меншою мірою.
- Вони не утворюють антонімічних пар.
- Від них не походять іменники та прислівники.
- Вони не можуть утворювати коротких форм.
Присвійні прикметники
Присвійний прикметник відповідає дещо на інше змодельоване питання, а саме «чий?», «чия?, «чиє?», «чиї?», бо вказує на належність певного предмета тварині або особі:
- Андрієва робота;
- Славусин планшет;
- Солошчине намисто;
- Лисяча нора.
Присвійні прикметники мають свої типи словотворення. Вони утворюються від:
- Назв осіб, власних назв із допомогою суфіксів -ов-, -ев-, -єв-, -їв-, а також суфіксів –ин-, -їн-: Дмитрів, Дмитрова, Дмитрове, Миколин, Миколина, Миколине.
- Назв тварин із допомогою суфіксів -ач-, -яч-, -ин-, -їн-, зрідка – -ів-: курячий, ластівчин, соловейків.
Присвійні прикметники, так само як і відносні:
- Не називають таку ознаку, яка може виявитися більшою чи меншою мірою;
- Не мають пари з антонімом;
- Не можуть утворити коротку форму.
Присвійні прикметники можуть втрачати ознаки присвійності й набувати ознак інших розрядів прикметників. Це характерна особливість прикметника – переходити з розряду в розряд. Розглянемо приклад:
- Вишневий сік – вишнева сукня. Вишневий сік – це сік із вишні, тому прикметник є відносним. У словосполученні «вишнева сукня» цей самий прикметник означає ознаку, яку ми сприймаємо безпосередньо (колір), тому він є якісним.
- Батьківські збори (відносний) – батьківське ставлення (присвійний).
Читайте також: Що таке цитата, та як правильно її оформити в тексті
Ступені порівняння якісних прикметників
Як уже згадувалося, якісні прикметники означають таку ознаку, яка може виражатися більшою чи меншою мірою:
- Молодий – молодший – наймолодший.
Для того, щоби передати цю властивість, застосовують форми ступенів порівняння – вищого та найвищого.
Вищий ступінь порівняння вказує на те, що в одному із предметів, які порівнюються, якість виражена більшою чи меншою мірою:
- Дніпро ширший за Дністер.
- Оля спритніша від Марічки.
Залежно від мовного втілення, ступені порівняння мають дві форми – проста або синтетична, складена або аналітична.
Проста форма вищого ступеня порівняння твориться від основи прикметника з допомогою суфікса -ш- або -іш-:
- Молодий – молодший;
- Лагідний – лагідніший;
- Рідкий – рідший;
- Глибокий – глибший;
- Дорогий – дорожчий;
- Дужий – дужчий;
- Довгий – довший;
- Легкий – легший;
- Високий – вищий.
Складена форма вищого ступеня порівняння твориться додаванням до звичайної форми прикметника слів «більш» або «менш»:
- Більш відомий;
- Менш вдалий.
Найвищий ступінь порівняння вказує на те, що в одному з порівнюваних предметів ознака виражена найбільшою або найменшою мірою: Говерла є найвищою гірською вершиною в Україні.
Найвищий ступінь порівняння має просту та складену форму. Проста форма утворюється додаванням префіксів най-, щонай-, якнай- до простої форми вищого ступеня: солоний – найсолоніший.
Складена форма найвищого ступеня порівняння твориться додаванням до звичайного прикметника слів «найбільш» або «найменш»:
- Найбільш авторитетний;
- Найменш приємний.
Не всі якісні прикметники утворюють форми ступенів порівняння. Ступені порівняння – це не єдиний ресурс мови, з допомогою якого можна передавати міру вияву ознаки.
Є слова, у яких вияв ознаки змодельовано з допомогою префіксів або суфіксів:
- Надшвидкий;
- Завеликий;
- Премудрий;
- Екстраординарний;
- Архіважливий;
- Синюватий;
- Білявий;
- Малюсенький;
- Здоровенний.
Крім того, ступенів порівняння не утворюють:
- Так звані абсолютні прикметники, тобто ті, які означають абсолютну ознаку: сліпий, голий, босий, мертвий.
- Назви мастей тварин: гнідий, вороний.
- Складні прикметники: темно-синій, сніжно-білий.
Читайте також: Правопис слів іншомовного походження
Велика літера в прикметниках
Велику літеру пишемо:
- У присвійних прикметниках, утворених із допомогою суфіксів:
- -ів- (-ова-, -ове-, -еве-);
- -їв- (-єва-, -єве-);
- -ин- (-ина-, -ине-);
- -ін- (-їна-, -їне-);
- Василів зошит, Тичинине слово, Шевченкові поезії.
- У прикметниках із суфіксом -ськ-, якщо вони мають значення «імені когось», «пам’яті когось»:
- Франківська кімната;
- Шевченківська премія;
- Нобелівська премія.
Малу літеру пишемо:
- У відносних прикметниках, утворених із допомогою суфіксів -ськ-, -івськ- (-ївськ-), -инськ- (-їнськ-):
- бальзаківські традиції;
- шевченківський стиль;
- вальтер-скоттівський стиль.
- У прикметниках, які входять до складу фразеологізмів або наукових термінів: гордіїв вузол, піфагорова теорема.
Ґрунтовні знання про прикметник дадуть змогу майстерно використовувати цю частину мови у власному мовленні. Та прочитання однієї статті може бути недостатньо для повного розуміння теми. Щоб краще розібратися в матеріалі про цю або інші частини мови, варто звернутися по допомогу до репетитора з української мови.
Учитель дізнається про цілі вивчення дисципліни й з урахуванням побажань учня розробить індивідуальний план роботи. Педагог допоможе підготуватися до наступного уроку, підсумкової контрольної та НМТ.
Знайти репетитора можна на сайті BUKI.
