Прикметник в українській мові: значення, розряди та ступені порівняння

Що таке прикметник?

Прикметник називає ознаку предмета: колір, розмір, форму, матеріал, властивість, належність та інші характеристики. У реченні він пов’язаний з іменником і набуває того самого роду, числа та відмінка, якого потребує словосполучення.

• ясний ранок;
• ясного ранку;
• ясному ранку.

У цих прикладах змінюється форма прикметника ясний, тому що змінюється форма іменника ранок.

Тверда і м’яка групи прикметників

У шкільному курсі прикметники розрізняють також за характером закінчень. Більшість прикметників належить до твердої групи, а прикметники на -ій - до м’якої. Це важливо під час відмінювання.

Тверда група	М’яка група
природний	могутній
ясний	ранній
продажний	сторонній
Галин	учорашній
Доччин	колишній

Як відрізнити прикметник від дієприкметника

Прикметник називає ознаку предмета: ясний ранок, свіже молоко, цікавий роман. Дієприкметник теж відповідає на питання який?, але називає ознаку за дією та утворений від дієслова: захмарене небо ← захмарити, написаний лист ← написати. Тому одного питання недостатньо: варто перевірити, чи пов’язане слово з дією.

Окремі дієприкметники з часом можуть втрачати відчутний зв’язок із дією й уживатися як прикметники. Так само не слід плутати прикметники із займенниками цей, такий, мій, твій, кожний: займенники лише вказують на ознаку або належність, але не називають її.

Розряди прикметників

За значенням прикметники поділяють на три розряди: якісні, відносні та присвійні.

Розряд	Що означає	Приклади
Якісні	ознаку, що може виявлятися більшою або меншою мірою	добрий, високий, теплий
Відносні	ознаку через відношення до матеріалу, місця, часу, дії або призначення	дерев’яний, міський, зимовий
Присвійні	належність людині або тварині	мамин, Андріїв, лисячий

Якісні прикметники

Якісні прикметники називають ознаки, які можуть виявлятися з різною інтенсивністю: високий - вищий, мудрий - мудріший. Вони можуть позначати колір, розмір, смак, температуру, фізичні або психологічні властивості: чорний, вузький, солодкий, теплий, добрий, спритний.

Багато якісних прикметників утворюють антонімічні пари: високий - низький, холодний - теплий, багатий - бідний.

Відносні прикметники

Відносні прикметники виражають ознаку через відношення до іншого предмета або поняття. Наприклад: молочна каша - каша з молоком, зимовий ранок - ранок узимку, міський транспорт - транспорт міста. Такі прикметники зазвичай не утворюють ступенів порівняння.

Присвійні прикметники

Присвійні прикметники відповідають на питання чий? чия? чиє? чиї? та виражають належність: мамина книжка, Андріїв зошит, ластівчине гніздо, лисяча нора. Вони утворюються від назв осіб і тварин за допомогою спеціальних суфіксів.

Значення прикметника інколи залежить від контексту. Наприклад, вишневий сік - відносний прикметник, бо йдеться про сік із вишні, а вишнева сукня може називати колір і наближатися до якісного значення.

Якщо розряди прикметників, відмінювання або інші теми з морфології викликають труднощі, їх можна розібрати на конкретних прикладах із репетитором з української мови.

Ступені порівняння якісних прикметників

Ступені порівняння показують, що ознака в одному предметі виявлена сильніше або слабше, ніж в іншому. Їх утворюють якісні прикметники, але не всі слова цього розряду мають такі форми.

Форма	Як утворюється	Приклад
Початкова форма	називає ознаку без порівняння; це не окремий ступінь	високий
Вищий ступінь	суфікси -ш-, -іш- або слова більш, менш	вищий, тепліший, більш зручний
Найвищий ступінь	префікс най- до простої форми вищого ступеня або слова найбільш, найменш	найвищий, найтепліший, найбільш зручний

Проста форма вищого ступеня часто утворюється за допомогою суфіксів -ш- і -іш-: молодий - молодший, лагідний - лагідніший, глибокий - глибший, високий - вищий. Складена форма поєднує слова більш або менш із початковою формою прикметника: більш відомий, менш вдалий.

Найвищий ступінь може мати просту форму: наймолодший, найглибший, щонайкращий, якнайвищий; або складену: найбільш авторитетний, найменш приємний.

Ступенів порівняння не утворюють відносні та присвійні прикметники. Також їх не мають деякі якісні прикметники, якщо ознака за значенням не допускає порівняння: мертвий, босий, гнідий, темно-синій, синюватий тощо.

Коли прикметники пишуться з великої літери

За чинним Українським правописом з великої літери пишемо присвійні прикметники, утворені від власних особових назв суфіксами -ів-/-їв-, -ин-/-їн-, якщо вони передають належність конкретній особі: Андрієва книжка, Маріїн лист, Шевченкові поезії.

Велику літеру зберігають також прикметники у назвах, які за змістом дорівнюють сполукам імені когось або пам’яті когось: Нобелівська премія, Шевченківська премія.

З малої літери пишемо відносні прикметники на -ськ-, -івськ-, -инськ-, якщо вони не є частиною власної назви: шевченківський стиль, франківські сонети, бальзаківські традиції. Так само з малої літери пишуть прикметники у фразеологізмах і термінах: ахіллесова п’ята, піфагорова теорема.

Типові помилки

• Визначати частину мови лише за питанням. Слова цей, мій, кожний теж можуть відповідати на питання який? або чий?, але це займенники.
• Утворювати ступені порівняння від відносних чи присвійних прикметників. Нормативно ступені порівняння утворюють якісні прикметники.
• Поєднувати дві форми ступенювання: самий кращий, більш кращий. Правильно: найкращий або більш вдалий.
• Писати всі прикметники, утворені від власних назв, з великої літери. Написання залежить від значення та словотворчої моделі: Шевченкові поезії, але шевченківський стиль.

Читайте також

• Частини мови в українській мові
• Займенник як частина мови
• Репетитори з української мови та літератури