У румунській мові є такі способи дієслова: дійсний, наказовий, умовний (конжунктив, modul conjunctiv), умовний і презумтив.
Умовний спосіб (конжунктив) виражає можливу реальну або нереальну дію. У румунській мові цей спосіб набув широкого застосування. Його обов'язковою ознакою є частка să, яка передує будь-якій особистій формі.
Особисті форми теперішнього часу конжунктива 1 і 2 осіб однини та множини такі ж, як відповідні форми теперішнього часу дійсного способу.
Отже, свої особливі форми конжунктив має лише у 3 особі, які є однаковими в обох числах.
Практично ці форми дуже легко створити за таким правилом: якщо в 3 особі од. числа наст. часу дійсного способу дієслівна форма закінчується на -ă, то в 3 особі конжунктива це закінчення замінюється на -е (з відповідними чергуваннями). Наведемо для порівняння форми теперішнього часу дійсного способу і тепер конжунктива:
ascultă - să asculte
termină - să termine
studiază - să studieze
înapoiază - să înapoieze
urcă - să urce
apără - să apere
spală - să spele
coboară - să coboare
lucrează - să lucreze
Якщо ж у формі 3 особи од. числа наст. часу дійсного способу закінчення -e, то у формах 3 особи од. та багато інших. числа конжунктива закінчення –ă:
tace - să tacă
poate - să poată
vede - să vadă
cade - să cadă
face - să facă
pune - să pună
fuge - să fugă
iese - să iasă
doarme - să doarmă
aude - să audă
iubeşte - să iubească
hotărăşte - să hotărască
locuiește - să locuiască
Таким чином, при утворенні форм теперішнього часу конжунктиву докорінно дієслова відбуваються такі чергування голосних:
-а- > -е- (învaţă > să înveţe)
-ă- > -е- (cumpără > să cumpere)
-e- > -a- (vede > să vadă)
-e- > -ea- (începe > să înceapă)
-ea- > -e- (pleacă > să plece)
-i- > -î- (vinde > să vândă)
Крім того, відбуваються чергування і в суфіксах:
-ează > -eze (lucrează > să lucreze)
-eşte (-ieşte) > -ească (-iască) (vorbeşte > să vorbească)
-ăşte > -ască (hotărăşte > să hotărască)
Неправильні дієслова мають наст. часу конжунктива у 3 особі од. та багато інших. числа наступні форми:
а da - el/ea să dea
a sta - el/ea să stea
а avea - el/ea să aibă
Наступні дієслова мають однакові форми у 3 особі од. та багато інших. числа несучасного часу конжунктива і реального часу дійсного способу:
abea - să bea
alua - să ia
atăia - să taie
a întârzia - să întârzie
a scrie - să scrie
a sui - să suie
a şti - să ştie
a vrea - să vrea
Дієслово а fi має такі форми в даний час конжунктива:
eu să fiu
tu să fii
el/ea să fie
noi să fim
voi să fiţi
ei/ele să fie
Вживання конжунктиву
Найчастіше конжунктив використовується:
1) після особистих форм модальних дієслів a vrea хотіти, а putea може, а trebui бути належним: vreau să termin я хочу закінчити; poţi să vii можеш прийти; eutrebuiesă plecя повинен виїхати;
2) після дієслів зі значенням початку, продовження дії: а începe починати, а continua продовжувати: începe să invete починає вчити; continuăm să cerem продовжуємо вимагати;
3) у всіх конструкціях, де в російській мові є два дієслова (в особистій формі + інфінітив): mergeţi să cumpăraţi йдете купувати;
4) після безособової форми trebuie слід, потрібно: trebuie să faceţi aceasta ви повинні це зробити; trebuie să plec мені треба (я мушу) піти.
Конжунктив може використовуватися і в незалежній пропозиції для вираження:
а) наказу, спонукання чи поради: să-i spuneţi скажіть йому, să mergem підемо, să scrie нехай напише;
б) речення: să-ti dau de mâncare дам тобі поїсти;
в) побажання: să fii sănătos! будь здоров!, (să) trăiască! слава!;
г) прокляття: să te ia dracul щоб тебе чорт узяв;
д) сумніви чи вагання: să râd sau să plâng сміятися мені чи плакати.
Якщо в конструкції «особиста форма дієслова + конжунктив» використовуються різні особи, тоді в перекладі використовується оборот з: vreau să termini прийшов(а).
Заперечення, особисті ненаголошені займенники та прислівники mai ставляться всередину форми конжунктива:
să nu scriu щоб я не писав,
să-ţi dea щоб він (вона/вони) тобі дав (дала/дали),
să-l dea щоб він (вона/ вони) його дав (дала/дали),
să mă caute щоб він (вона, вони) мене шукав(а)/(и),
să-şi cumpere щоб купити собі,
să mai citească щоб він (вона, вони) ще почитав(а)/(и).
Якщо суб'єкт двох дієслів один і той же, тоді заперечення стоїть перед особистим дієсловом у дійсному способі: nu vreau să mănânc я не хочу їсти.
Якщо ж суб'єкти дієслів різні, тоді заперечення ставиться за змістом:
nu vreau să scrii я не хочу, щоб ти писав; vreau să nu scrii я хочу, щоб ти не писав.
Якщо всі названі тут елементи використовуються одночасно, тоді безпосередньо після частки să варто заперечення, потім - ненаголошені особисті займенники (спочатку в давальному відмінку, потім у знахідному) і нарешті прислівник mai:
să nu ţi-l mai dau щоб я тобі його більше не давав/а),
să nu ne-o mai aduceţi щоб ви нам її більше не приносили.
Частка să і заперечення nu можуть втрачати свої голосні, якщо безпосередньо за ними стоїть ненаголошений особистий займенник од. числа жіночого роду в знахідному відмінку про: s-o iubesc щоб я її любив; să n-o văd щоб я її не бачив.
